Пам’ять, що об’єднує: вшанували жертв Голодоморів
На території Стрижавської територіальної громади вшанували пам’ять жертв Голодоморів. Жителі та жительки громади, заступниця селищного голови Світлана Лендя, керуюча справами (секретар) виконавчого комітету Олеся Марцинюк, старости Лаврівського, Сосонського, Мізяківсько-Хутірського й Пеньківського старостинських округів — Яна Пушечнікова, Микола Демченко, Людмила Панасюк та Ірина Лісова — долучилися до вшанування. Разом із ними участь взяли депутати та члени виконавчого комітету селищної ради, працівники культури та освітяни. Вони запалили лампадки, поклали квіти й колоски до меморіалів і пам’ятників у кожному населеному пункті громади: Пеньківці, Стрижавці, Тютюнниках, Лаврівці, Дорожньому, Мізяківських Хуторах та Сосонці.
Панахида за померлими, квіти та хвилина мовчання — це наш безумовний обов’язок перед попередніми поколіннями, перед усіма, чиє життя забрала штучно створена трагедія.
У Стрижавській громаді живуть довгожителі, які в дитинстві пережили голод. Вони й сьогодні можуть поділитися правдою — розповісти те, що бачили на власні очі, або що чули від своїх батьків і дідусів. У кожному нашому селі збереглися й списки людей, які не пережили геноцид українського народу.
Світла пам’ять усім загиблим від голоду.
Для довідки:
У Державному архіві Вінницької області зберігаються оригінали документів Сосонської сільської ради, які науковці називають «Смертними листами». Їх також можна побачити у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї.
У цих книгах, датованих 1933 роком, у графі «причина смерті» нерідко стоїть запис: «помер від голоду». Збереглося шість таких книг, які заповнював секретар Сосонської сільради; у них є записи про смерті, що траплялися щодня або щотижня.
За архівними даними, лише у Сосонці від голоду померли понад 300 людей.
Хоча у Сосонці Голодомор не набув таких масштабів, як у деяких інших селах Поділля, це стало можливим завдяки людяності окремих місцевих.
