Вітали ювілярку смт.Стрижавка: «Життя прожити не поле перейти»
11 травня 2019 року 90-річний ювілей відзначала знана і шанована людина, уроженка селища Стрижавка Віра Василівна Комар. На свято з вітаннями та подарунками завітали заступник голови Вінницької районної ради Олексій Плакида, голова районної ветеранської організації Петро Василинич, секретар Стрижавської селищної ради - Валентина Медведська та бухгалтер Стрижавської МПК - Юлія Панасюк, внуки, правнуки та праправнуки. Вітаючи іменинницю, заступник голови районної ради Олексій Плакида побажав міцного здоров’я, миру та сімейного благополуччя: «Дуже приємно, що у нас є така традиція вітати з ювілейними датами довгожителів району. І сьогодні ми завітали, бажати Вам і Вашій родині здоров’я, благополуччя, миру, достатку, шани і поваги від людей. Щоб в колі люблячої родини та друзів зустріли ще й столітній ювілей». Почесні гості, віншуючи іменинницю, бажали довгих років життя, міцного здоров’я, родинного затишку та радощів від дітей, онуків та правнуків. Висловлювали слова вдячності і поваги за те, що терпляче несла важкий хрест життєвих випробувань, покладаючись на Господа, власні сили і добрих людей. Гості побажали ще багато світлих днів і щасливих років, міцного здоров’я та наснаги, дякували за мудрість, активність, щирість та добре серце. Окрім приємних та гарних слів презентували грамоту районної ради, районної державної адміністрації та районної організації ветеранів та грошову винагороду. Запашні квіти та подарунки вручила секретар Стрижавської селищної ради - Валентина Медведська.
Віра Василівна дуже чекала на цей день, готувалась заздалегідь в очікуванні гостей. Хочеться зазначити, що її можна назвати живою історією села, адже ювілярша народилась в селищні Стрижавка, все життя прожила і пропрацювала в рідному селі, ставши не лише частиною його історії, а й активним учасником подій, пов’язаних з його розвитком. На жаль, на долю випало багато випробувань: голодомори, Друга світова війна, післявоєнні роки. Але це не зламало сильний дух Віри Комар, яка виростила двох прекрасних дочок, має 10 внуків, 12 правнуків та одного праправнука.Чоловік із життя відійшов у вічну пам’ять у 39 років. Батьки Віри Василівни були простими колгоспниками, тож молодій жінці прийшлось нелегко ставити на ноги дітей - згадує ювілярка. Вона присвятила своє життя одній з найважливіших професій - протягом 12 років пропрацюваши в місцевому дитячому будинку, де віддавала всю свою любов та тепло, при цьому працювала в колгоспі - обробляла гектари буряка, тай і в дома вела сільське хазяйство, щоб забезпечити сімейне благополуччя родини. Душевний спокій дарувала їй вишивка, ще до недавна вишивала вишиванки та картини, які є окрасою не лише її оселі, а й родини. Все було на довгому шляху: голод, холод, приниження, але вистояла і радіє сьогоденню, адже в неї в житті є найцінніший скарб - це велика дружня родина. Можна ще багато говорити про цю сильну жінку, яка пропри всі випробування долі, залишилась веселою, життєрадісною, готовою й надалі дарувати свою любов, ділитися мудрістю з родиною та друзями.Віра Василівна, в свою чергу, дякувала гостям за тепло і увагу. З її слів стало зрозуміло, що для довгожителів не досить важливі дорогоцінні подарунки, як увага від місцевого та районного керівництва. Так, вони відчувають себе не забутими людьми, котрі зробили чимало корисних справ для свого рідного краюта була дуже задоволена привітанням та виразила велику подяку гостям.
