Стрижавська громада
Вінницька область, Вінницький район
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Рекомендації щодо проведення комплексу весняно-польових робіт у Вінницькій області в умовах 2021 року

Дата: 25.03.2021 15:38
Кількість переглядів: 104

 

Ранньовесняний догляд за посівами пшениці озимої.

Підживлення посівів.

Визначальними критеріями, які формують особливості ранньовесняного догляду за посівами озимих зернових культур, є: фізіологічний та морфобіологічний стан посівів на час входження їх в зиму та виходу із перезимівлі, запаси продуктивної ґрунтової вологи, наявність (або відсутність) достатньої кількості мінерального азоту в орному шарі ґрунту, фітосанітарний стан (ураження сніговою пліснявою).

З точки зору відповідності цим критеріям слід зазначити, що понад 30% посівів пшениці озимої через надто пізню сівбу (після 25 жовтня), обумовлену пізнім звільненням поля попередньою культурою, увійшли в зиму в фазі сходів – першого листка, маючи лише зародкову (первинну) кореневу систему. Своєчасний і достатній сніговий покрив на більшості території області забезпечив сприятливу перезимівлю всіх посівів, включаючи і слабкі, однак, відсутність у них вузла кущіння зберігає ймовірні ризики у подальшому розвитку після відновлення вегетації.

Нагадаємо, що для входження рослин пшениці озимої в фазу кущіння, в результаті якого вони формують додаткові пагони і кущові корінці (вторинну кореневу систему) посіви мають набрати суму активних температур в межах 120-1400С, а це в умовах південної частини області становить 12-15, північної - 15-17 днів якщо посіви увійшли в зиму у фазі першого листка, і на 4-5 днів більше -  якщо у фазі «шильця». А це означає, що упродовж цього періоду рослини задовольнятимуть потребу у воді і поживних речовинах виключно за рахунок первинної кореневої системи, можливості якої будуть недостатніми в разі стрімкого висихання верхнього шару ґрунту.

Важливим морфологічним показником посіву є його густота. Досвід показує, що кількість продуктивних стебел на час формування колосу в межах 600-650 шт./м2 здатна забезпечити врожайність зерна (за інших нормальних умов) понад 7 т/га. На час виходу посівів із перезимівлі істотного зрідження їх на більшості території регіону не встановлено. Сьогодні завдання полягає в тому, що не допустити його в майбутньому, яке можливе якщо весняне кущіння відбуватиметься в умовах стрімкого пересихання верхнього шару ґрунту в зоні, де має формуватись вузол кущіння. А це можливо за максимального збереження вологи та ефективного її використання для ранньовесняного підживлення. Варто нагадати при цьому, що своєчасне підживлення рослин азотом не тільки стимулює процес кущіння, а й активний ріст та розвиток кореневої системи. Відтак вкрай важливо, щоб швидкодіючі форми азоту (нітратні) потрапили у достатньо вологий ґрунт.

Слід зазначити, що найбільш сприятливим таке співпадіння цих двох факторів є за вирощування пшениці озимої за No-till технологією, коли волога в зоні вузла кущіння зберігається тривалий час та практично відсутнє ранньовесняне розтріскування поверхні ґрунту, яке є небезпечним для посіву і обумовлює надмірні втрати вологи.

Щодо фізіологічного стану рослин на час відновлення весняної вегетації, то слід відмітити недостатній рівень цукрів, який сформувався в результаті дефіциту сонячної інсоляції у жовтні-листопаді минулої осені, слабкої перманентної вегетації рослин в умовах відсутності достатнього фотосинтезу, який підтримував би баланс витрат та надходження енергетичних запасів. Особливо це відчутно на пізніх посівах. Проте, стан перезимівлі рослин, який значною мірою залежав від цього показника, істотних негативних наслідків на більшості посівів не мав.

Фітосанітарний стан посівів на часі є типовим для цієї пори і особливого занепокоєння не викликає. Однак досвід 2013 року, коли сходження глибокого снігового покриву було тривалим за температури 0 - +10С на межі снігу і листостеблової маси рослин показує, що на загущених, перерослих з осені посівах спостерігалось ураження їх сніговою пліснявою, обумовленою грибами-фузаріями. В умовах цього року у місцях повільного сходження глибокого і щільного снігу локальний розвиток хвороби можливий. Для швидкого визначення її слід терміново відібрати моноліти і , в разі виявлення патології максимально прискорити руйнування снігу технічним, або хімічним способом.

Не дивлячись на те, що протягом січня-лютого на більшості території області (за винятком частини південних районів) випало майже 180% багаторічної норми опадів, головним чином у вигляді снігу, загальний дефіцит ґрунтової вологи у глибоких (100-150 см.) горизонтах зберігається. Слід зазначити, що, починаючи із 2015 року, він, нажаль, поступово наростає. Сума опадів за 2020 рік склала 568 мм за багаторічної норми 603 мм, а станом на кінець жовтня запаси продуктивної вологи під пшеницею озимою в шарі 100-150 см не перевищували 30% від норми. Це дає підстави вважати, що наявна волога, яка є на часі достатньою, може бути швидко втрачена орним шаром ґрунту за рахунок її переміщення у більш глибокі і сухі горизонти, а також в результаті активної евапорації (випаровування поверхнею відкритого ґрунту) за стрімкого наростання тепла. А тому, раціональне використання наявної вологи на часі є особливо актуальним. Принагідно слід знову нагадати, що потужним фактором її збереження та накопичення є система No-till, яка дає можливість зменшити випаровування поверхнею ґрунту майже на половину.

Важливим критерієм, який визначає особливості ранньовесняного підживлення посівів, є запаси мінерального (передусім нітратного) азоту в орному шарі ґрунту – зоні ризосфери пшениці озимої. Звичайно, вміст його буде різним залежно від рівня природної родючості ґрунту кожного окремого поля, попередника, системи удобрення, стану розвитку рослин тощо, однак, досвід показує, що на час відновлення весняної вегетації пшениці озимої незалежно від вищезазначених факторів він практично скрізь буде недостатнім, хоч і рівень цієї недостатності буде різним.

В умовах цієї весни можливе промивання рухомих форм азоту в підорний та більш глибокі шари ґрунту, що робить раннє підживлення ними особливо актуальним.

Таким чином, головною умовою нинішнього підживлення є необхідність максимально скористатись наявною вологою у верхніх шарах ґрунту і забезпечити ослаблені рослини потрібною кількістю мінерального азоту. При цьому велике значення має не тільки достатня його доза, але й час поступлення до рослинного організму. З цієї точки зору найоптимальніший варіант – внесення аміачної селітри, яка на відміну від інших форм азотних добрив (за винятком селітр) містить нітратну форму NO3, що через ґрунтовий розчин швидко потрапляє в кореневу систему і ставить цей вид добрива на перше місце в системі ранньовесняного підживлення. Проведення цього агрозаходу є надзвичайно важливим в умовах цієї весни, коли біля 30% посівів не увійшли в другий етап органогенезу, а запаси глибинної ґрунтової вологи є недостатніми. Відтак, нітратна форма азоту в першому підживленні є незамінною.

У багатьох агроформуваннях можуть бути в наявності інші форми та види азотних добрив. Звичайно, рослини можуть засвоювати і амонійний та амідний азот, однак, фактор своєчасності його дії може бути втрачено. Нагадаємо, що амонійна форма азоту (NH4) також може засвоюватись рослинами, але на відміну від нітратної вона знаходиться у ґрунтовому вбірному комплексі, що істотно пролонгує її дію. Аналогічною мірою це стосується і амідної форми, яка є в сечовині. Карбамід  - це органічне добриво, що потребує певних хімічних перетворень: спочатку в амонійну форму, потім - у нітратну. Ці перетворення відбуваються під впливом уробактерій і потребують достатнього тепла, вологи, а головне, що важливо за умов нинішньої весни – дорогоцінного часу. Слід мати на увазі, що сечовина є незамінним добривом для позакореневих підживлень і добре «працює» в розчині. Відтак її застосування має бути доцільним саме для цього. Застерігаємо також від розсівання карбаміду по поверхні сухого ґрунту через загрозу втрати азоту у вигляді газоподібного аміаку, яка може сягати 60% і більше в результаті утворення бікарбонату амонію: (NH4)2CO3=NH4HCO3+NH3.

Дослідженнями Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН встановлено, що добрі результати дає внесення повної норми азоту у вигляді карбаміду при сівбі. Це дає змогу пролонгувати його дію, зменшити непродуктивні втрати, особливо під час перезимівлі рослин та вирішити проблему ранньовесняного підживлення за умови, коли необхідний для цього стан мерзлоталого ґрунту відсутній, що спостерігається сьогодні.

Доза азоту має бути максимально повно відповідати фізіологічній потребі рослин і буде різною для кожного окремого поля. Загальною закономірністю регулювання цієї дози є її підвищення на слабких посівах  і зменшення – на добре розвинених. Однак і в цій, цілком очевидній закономірності, можуть бути винятки, обумовлені особливостями осіннього періоду вегетації. Візуальне обстеження показало, що в умовах нинішньої перезимівлі і весни збільшення дози азоту у першому підживленні на 10-15% доцільне на всіх посівах.

Як показують наші спостереження, задовільний стан посівів  у багатьох випадках є нетривалим і в разі недонесення доз азоту у першому підживленні, може обернутись недобором врожаю, особливо, за сухої весни. Крім того, слід мати на увазі, що сформувавши листостеблову біомасу з осені, рослини винесли із ґрунту до 15 – 17 кг/га мінерального азоту, або майже половину від внесеного при сівбі. Відтак запаси його на час відновлення весняної вегетації будуть відповідно меншими. Водночас, на добре розвинених посівах доза азоту має бути такою щоб не спровокувати додаткове непродуктивне кущіння і забезпечити повною мірою потребу в ньому рослин.

Наші дослідження та спостереження за посівами пшениці озимої в умовах області показали, що на ґрунтах з високим рівнем природної родючості і за доброго стану посівів вона може бути близькою до 50–55 кг/га діючої речовини. Разом з тим, наголошуємо, що біля 30% посівів увійшли в зиму у фазі «шильця»–1 листка і знаходяться здебільшого у слабкому стані. На час відновлення весняної вегетації кількість таких посівів може з тих, чи інших причин істотно зрости. На таких посівах норму внесення азоту у перше підживлення доцільно збільшити до 60–70 кг/га д.р.

На посівах, що знаходяться в задовільному та слабкому стані недовнесення необхідної дози азоту у перше підживлення матиме більш негативний вплив на формування фази кущіння, ніж його перевищення понад розрахункову норму. Дослідженнями встановлено, що дефіцит нітратних форм азоту на час відновлення весняної вегетації неможливо буде повною мірою компенсувати наступними підживленнями, в той час як їх надлишок система – рослина – ґрунт відрегулює сама.

Передовий досвід вирощування пшениці озимої в регіоні упродовж останніх років свідчить, що на сірих опідзолених ґрунтах зони нестійкого зволоження господарства, які отримують врожайність зерна понад 7 т/га вносять підвищені дози азоту, з яких не менше половини – у перше підживлення.

Разом з тим, такі ґрунти дуже чутливі до внесення добрив і в структурі ґрунтового покриву регіону становлять біля 30%. Позитивна реакція рослин на підживлення є високою, а ранньовесняний дефіцит азоту буде набагато більш відчутним на рівні врожайності ніж на чорноземних ґрунтах.

Навіть на досить розвинутих посівах достатні дози азоту у першому підживленні на всіх типах ґрунтів, особливо актуальне за розміщення пшениці озимої після попередників, які пізно звільняють поле і виносять із ґрунту велику кількість вологи і поживних речовин (соняшник, кукурудза, соя). В той же час, серед частини виробничників існує точка зору, згідно з якою соя, фіксуючи біологічний азот, збагачує ним ґрунту, що дозволяє економити азотні добрива.

За різними оцінками, з однією тонною насіння сої із ґрунту виносить від 70 до 85 кг мінерального азоту, або з урожаєм 3 т/га  - відповідно біля 230 кг/га. В той же час, у ґрунті із рослинними рештками залишається 50 - 60 кг/га азоту, який в ходить до складу органічних сполук і до їх повної мінералізації є тимчасово недоступним для кореневої системи пшениці, що не тільки не дозволяє зменшити рівень азотного живлення пшениці на час відновлення весняної вегетації, а навпаки – обумовлює необхідність його підвищення, особливо за розміщення пшениці після пізньостиглих сортів сої.

Існує також думка, згідно з якою при плануванні системи азотного живлення слід враховувати розширення ринку продовольчого зерна у країни Євросоюзу, де існують обмеження вмісту у продукції нітратів. Однак слід зазначити, що головним якісним показником продовольчого зерна пшениці є вміст білку, який прямо залежить від рівня азотного живлення. На відміну від інших культур (овочевих, плодово-ягідних тощо) пшениця добре регулює трансформацію азоту в кінцеву продукцію, що робить накопичення надмірних його нітратних форм у зерні малоймовірним навіть за внесення високих доз азотних добрив.

На чорноземних ґрунтах з високим рівнем природної родючості ефективність азотних добрив дещо знижується, а ризик їх непродуктивних втрат за внесення високих доз - зростає, оскільки форма NO3 знаходиться у ґрунтовому розчині і легко вимивається як у вертикальному, так і горизонтальному напрямі на схилах, забруднюючи довкілля. За таких умов норма внесення азоту має бути виваженою з урахуванням усіх вищезгаданих факторів. Ще раз підкреслюємо, що цього не відбувається за впровадження системи No-till.

Дослідження показують, що за пізньої появи сходів пшениці озимої і відсутності в рослин на час відновлення весняної вегетації вторинної кореневої системи підвищення нітратних доз азоту у першому підживленні є доцільним і на таких ґрунтах, тоді як їх дефіцит негативно позначиться на подальшому росту і розвитку рослин.

Завдяки високій рухливості нітрат-іонів добру ефективність за першого підживлення забезпечують також натрієва – NaNO3 та кальцієва – Са(NO3)2 селітри, які за вмістом нітратного азоту майже не поступаються аміачній селітрі та знижують гідролітичну кислотність ґрунту.

На нейтральних за реакцією ґрунтового розчину ґрунтах непогані результати дає підживлення сульфатом амонію – (NH4)2SO4, який містить 20,5 – 21,0% амонійного азоту. Окрім азоту сульфат амонію в своєму складі містить 24% сірки, яка входить до ряду білків рослин і тварин. Амонійна форма азоту сульфату амонію, добре фіксується ґрунтовими колоїдами, не вимивається при надмірній кількості опадів. Застосування сульфату амонію суттєво знижує накопичення нітратів рослинами. Ефект від його внесення досить значний в разі застосування його на типових чорноземах, сіроземах і за додаткового внесення вапна на дерново-підзолистих ґрунтах. Найбільший ефект від застосування добрива спостерігається при локальному внесенні на певну глибину орного шару, за такої технології втрати азоту мінімальні, а доступність його рослинам підвищується.

За умов, якщо стан мерзлоталого ґрунту не настає, що відтерміновує в часі перше підживлення, слід застосувати рідке комплексне азотне добриво – КАС. Це водний розчин різних азотних добрив (35,4% карбаміду, 44,3% селітри, 19,4% води, 0,5% аміачної води). КАС не містить в своєму складі вільного аміаку, проте наявність амонійної форми передбачає мінімальне загортання цього добрива. Собівартість азоту в КАС нижча, оскільки втрати його при внесенні не перевищують 10% порівняно з гранульованими добривами, де втрати можуть сягати 30 – 40%. Внесення КАС більш технологічне. Рідкі добрива вносяться рівномірніше і не потребують затрат ручної праці при перевантаженні.

Норми внесення КАС також залежать від попередника, строку та способу внесення, погодних умов. Кількість внесеної діючої речовини в цей період має бути близькою до тієї, що повинна була бути внесена по мерзлоталому ґрунту шляхом розкидання аміачної селітри. Якщо в цей період температура не перевищує 10?С, розчин можна не розбавляти. Залежно від фізіологічного стану рослин дозу азоту доцільно змінювати, а в разі неможливості проведення першого підживлення по мерзлоталому ґрунту – збільшувати.

Друге підживлення проводиться в період закінчення фази активного кущіння – початку виходу в трубку. При цьому доза азоту регулюється фізіологічним станом рослин та дозою, внесеною у перше підживлення. Якщо воно проводиться із застосуванням КАС, то розчин необхідно розбавляти водою в співвідношенні 1:2, а при сумісному внесенні з пестицидами та мікроелементами – 1:3, або 1:4 для зниження ризику опіків рослин.

КАС доцільно застосовувати також коли запаси продуктивної вологи у верхньому шарі ґрунту стрімко зменшуються, а температура повітря при цьому як було сказано вище не перевищує  +10°С (але не нижче від 0°С).

За недостатніх запасів ґрунтової вологи та використання у другому підживленні сухих добрив перевагу надають локальному прикореневому підживленню. Проводять його за допомогою зернових сівалок вздовж посівів. За такого способу внесення добрива потрапляють у зволожений ґрунт у зоні розташування кореневої системи, при цьому одночасно відбувається аерація та розпушування ґрунту, видаляються відмерлі рештки та частково знищуються бур'яни, поліпшується фітосанітарний стан ценозу. Особливо це важливо за швидкого підсихання ґрунту. Доза внесення азоту має бути диференційованою залежно від стану посівів, а також від дози азоту внесеного при першому підживленні, і може коливатись від 30 до 60 кг/га д. р. Сумарну дозу азоту розраховують виходячи із запасів мінерального азоту в ґрунті, стану посівів та рівня запланованої урожайності. За даними Центру наукового забезпечення АПВ Вінницької області на сірих лісових ґрунтах з невисоким рівнем природної родючості для отримання урожайності зерна на рівні 8 – 9 т/га сумарна норма внесення азоту повинна становити 150 – 180 кг/га. Найвища ефективність другого підживлення досягається тоді, коли воно проводиться на початку IV етапу органогенезу.

Дієвим заходом підвищення урожайності та отримання якісної продукції є застосування  комплексних  мікродобрив  на  халатній основі  (табл.2). За даними Центру наукового забезпечення АПВ Вінницької області застосування цих мікродобрив в позакореневих підживленнях підвищує урожайність зерна на 10 – 15%, вміст білку в зерні на 0,9 – 1,4%, клейковини на 2,5 – 4,8%. Вони містять, як макро- – (NРК), так і мікроелементи (бор, цинк, марганець, молібден, мідь тощо), які підвищують активність ферментативних систем у рослинному організмі. Стимулюють біохімічні процеси, поліпшують фотосинтетичну діяльність рослин, що сприяє повнішій реалізації потенціалу їх продуктивності.

 

Стимулятори росту (антистресові препарати)

Назва препарату

Норма внесення, кг/га

Нановіт

1,0 – 2,0

Реаком

3,0 – 4,0

Агростимулін

0,02

Потейтін

0,02

Кропмакс

0,5

Біофордж

0,6 – 1,0

 

В умовах весни 2021 року (у зв'язку з фізіологічним ослабленням рослин) надзвичайно важливе значення матиме застосування препаратів магнію та мікроелементів - молібдену, бору, міді, марганцю.

 

Боронування посівів.

Досвід показує, що за умов стрімкого наростання температури розтріскування поверхні ґрунту відбувається швидко і глибоко, формуючи тріщини шириною до 10 мм і оголюючи вузол кущіння та кореневу систему.  А тому,  мульчування її на глибину 2 - 3 см з метою недопущення розтріскування і надмірних втрат вологи, особливо на ґрунтах, що погано її утримують та швидко пересихають, матиме важливе значення. Разом з тим, отримання ефекту від боронування дуже обмежене в часі, оскільки від стану ґрунту, коли боронування неможливе через надмірну вологу до стану коли зуб борони вириває грудочки часто разом з рослинами, на практиці проходить 1,5-2 дні. Склад агрегату, тип борін, напрям та швидкість руху повинні визначатися конкретними особливостями поля та стану посівів, однак, головні вимоги до боронування мають бути наступними: максимальна ширина захвату, мінімальне пошкодження рослин, особливо, конусу наростання та кореневої системи, отримання дрібно-грудкуватої поверхні ґрунту.

Добрі результати  досягаються шляхом агрегатування зчіпки з боронами 3БП-0,6, закріплених за одне «вушко», що дає можливість достатньо вільного зміщення ходу борони по горизонталі, при цьому максимального мульчування міжряддя та мінімального пошкодження рядка. Напрям руху агрегату – уздовж рядків.

За даними Центру наукового забезпечення АПВ Вінницької області запаси продуктивної вологи під озимою пшеницею в шарі ґрунту 0 – 20 см на середньо-суглинковому чорноземі (на п’ятий день після боронування) складали на заборонованому легкими посівними боронами 3БП-0,6 уздовж рядків – 17,3мм, на не заборонованому – 13,4мм, або втрати її зменшувались  майже на третину. Крім того утворення мульчі дасть можливість зберегти вологу у сфері формування вторинної кореневої системи, що надзвичайно актуально для подальшого прикореневого підживлення.

 

         Забезпечення безпечних умов праці під час проведення весняно-польових робіт в 2021 році.

 

Керівникам, спеціалістам та працівники служб з охорони праці агроформувань області напередодні  весняно-польових робіт необхідно посилити профілактичну роботу по запобіганню виробничому травматизму в поточному році. Виходячи з аналізу причин і обставин травматизму та джерел травмування в попередніх роках та враховуючи рекомендації комісії по розслідуванню нещасних випадків на виробництві дієвими заходами профілактики в першу чергу можуть стати:

  • організація інструктування, навчання з охорони праці та профвідбору;
  • забезпечення безпеки виробничого обладнання та мобільних засобів;
  • забезпечення належного контролю та нагляду за охороною праці;
  • зміцнення трудової та виробничої дисципліни.

З метою запобігання або зменшення травматизму на підприємстві необхідно відстежити місця потенційних небезпек та прогнозування можливих наслідків.

У зв’язку з початком сезону польових робіт (весняно-польові роботи) та з метою створення здорових і безпечних умов праці на виробництві, попередження випадків травматизму, аварій і пожеж необхідно провести наради з керівниками та інженерами охорони праці агроформувань і зосередити їх увагу на таких обов’язкових питаннях:

На виконання вимог Закону України «Про охорону праці» необхідно провести інструктажі зі всіма працівниками, які будуть задіяні під час весняно-польових робіт та прийняти всі організаційні міри по створенню безпечних умов праці трактористам-машиністам і водіям транспортних засобів за рахунок:

      • Відновлення електростартерного запуску двигуна трактора.
      • Демонтажу пристрою ручного запуску двигуна трактора за межами  кабіни.
      • Організації проведення перевірок технічного стану сільськогосподарської техніки перед початком роботи.
      • Проведення передрейсових медоглядів.
      • Організації режиму роботи та відпочинку.
      • Підвищення рівня трудової та виробничої дисципліни.

Працівникам сільськогосподарських підприємств необхідно наголосити на тому, що:

 - очищати робочі органи плугів, культиваторів, лущильників, борін лише спеціальним інструментом;

 - заборонено стояти на причіпному пристрої або рамі плуга, культиватора, лущильника і очищати на ходу робочі органи від ґрунту чи пожнивних решток;

 - плуги, культиватори і дискові борони необхідно очищати лише при повністю зупиненому агрегаті;

 - заборонено очищати ґрунтообробні машини з активними робочими органами при включеному валі відбору потужності;

 - мінеральні добрива, що вносяться в грунт, повинні бути підготовлені: не мати грудок, що залежалися, сторонніх предметів;

 - забороняється розкидання добрив вручну з транспортних засобів, що рухаються.

Трактори і самохідні машини, які задіяні на транспортуванні і внесенні мінеральних добрив у ґрунт повинні мати справні кабіни, які відповідають вимогам нормативних документів. Кузов транспортного засобу для перевезення твердих мінеральних добрив повинен бути чистим і без щілин. Машини, що застосовується для роботи з пестицидами всі з'єднання, магістралі переміщення (фланці, пробки, штуцери, ніпелі, люки тощо) повинні мати ущільнюючи прокладки. При одночасному внесенні добрив кількома агрегатами відстань між ними має бути не менше 50 м.

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь