Рекомендації щодо проведення комплексу весняно польових робіт у Вінницькій області в 2021 році

Дата: 09.04.2021 11:57

Кількість переглядів: 2059

На відміну від попередніх років початок весни 2021 року (з 1 по 7 березня) відрізнявся наявністю тривалих нічних заморозків, місцями до -70  С, що дало змогу провести підживлення озимих культур по мерзлоталому ґрунту. За нашими даними цю роботу проведено на більшості території регіону, що дозволило забезпечити швидкодіючою (нітратною) формою азоту (там де вносили аміачну селітру) рослини ще до настання фізичної стиглості ґрунту, що надзвичайно важливо на нерозкущених посівах. Разом з тим, відсутність активної вегетації через низькі березневі температури та часті заморозки значною мірою локалізували мінеральний азотний фон в орному шарі ґрунту, що слід враховувати при плануванні і проведенні другого підживлення. Однак, як зазначалось в наших попередніх рекомендаціях, цей фон в кожному окремому полі буде різний. Різним є також стан розвитку посіву, тип ґрунту, тощо. А тому, плануючи друге підживлення азотом, слід виходити із того, що воно має забезпечити внесення не менше половини всієї розрахункової її норми. Наприклад, на нерозкущеному посіві на сірому лісовому ґрунту після задовільного попередника (сої пізньостиглих сортів, соняшнику, стернових) слід внести не менше 60 кг/га діючої речовини.

Наші спостереження показали, що пшениця озима посіяна 26 вересня має на сьогодні 4 добре розвинених стебла, 3 середніх, та 7-8 стебел слабких, які не сформують колосу і стеблами ще не є. На таких посівах друге підживлення доцільно відтермінувати в часі щоб не стимулювати ріст непродуктивної біомаси, а дати рослині змогу самій «визначитись з приорітетами». Азот має максимально «спрацювати» на ту частину пагонів, які є елементом структури врожаю, тобто на ті, які сформують колос.

На слабких посівах, де за різних причин не вдалось провести перше підживлення по мерзлоталому ґрунту, доза азоту має бути підвищеною (до 70 кг/га д.р.); в ній обов’язково має бути нітратна форма (всі види селітр, КАСи), а строки внесення – максимально ранні.

За внесення підвищених доз азоту на розвинутих посівах необхідним заходом покращання процесів весняного розвитку рослин є застосування регуляторів росту (табл.). 

Таблиця

Сучасні морфорегулятори на посівах пшениці озимої

З метою підвищення стійкості їх до вилягання, яке цілком ймовірне за внесення високих доз азотних добрив та вирощування високорослих сортів, дозу хлормекватхлориду збільшують до 1,2–1,5 л/га. Застосування ретардантів дає змогу пригальмувати ріст і розвиток центрального пагона і збільшує інтенсивність кущіння пагонів першого і другого порядку, а також синхронізує їх розвиток із центральним пагоном. Внесення терпалу на третьому – четвертому етапах органогенезу обов'язкове на добре розвинених посівах жита озимого та тритикале з густотою пагонів більше 1000 шт./м2, а також за внесення під цю культуру більше 100 кг азоту на дерново-підзолистих ґрунтах та більше 60 кг/га – на чорноземах.

Досвід показує, що в умовах регіону у переважній більшості випадків дощі, що випадають у другій половині травня-червні супроводжуються поривчастими вітрами, які обумовлюють загрозу вилягання посівів. Полеглі посіви окрім зниження урожайності через саме вилягання, можуть сильно уражуватись хворобами, зокрема фузаріозом та септоріозом колосу і становити додаткове джерело їх розвитку та поширення на решту посівів. Внесення морфорегяторів, по можливості недоцільно суміщати в одній баковій суміші із гербіцидами.

Система захисту посівів.

Достатня кількість вологи в орному шарі ґрунту на час відновлення весняної вегетації стимулюватиме ріст та розвиток зимуючих видів бур'янів. Враховуючи слабку біологічну конкуренцію посівів пшениці озимої, сприятливі умови для росту та розвитку сегетальної рослинності, нинішньої весни ймовірна поява багатьох видів бур'янів за відносно короткий проміжок часу. Відтак економічно-обґрунтованим буде внесення гербіцидів за появи максимальної кількості бур'янів з метою ліквідації їх шляхом однократного внесення препаратів. При цьому доцільним буде застосування гербіцидів з двома діючими речовинами. Якщо температурний режим буде недостатнім (або різкі перепади його протягом доби) добрі результати забезпечує застосування суміші гербіцидів на основі сульфонілсечовини та гормональних препаратів в половинних дозах.

Значення боротьби з бур'янами в умовах цієї весни різко зростає на тих посівах, що увійшли в зиму в задовільному та слабкому стані, оскільки їх конкурентоздатність є надзвичайно слабкою. Разом з тим, за умов, що складаються, слід очікувати додатково 30– 35% до кількості осінніх сходів зимуючих і ранніх ярих бур’янів.

За даними Центру наукового забезпечення, 100 грамів сирої маси рослин бур’янів на 1 м2 виносить із ґрунту до 10 кг/га NPK.

Для новостворених фермерських господарств наводимо додаткову інформацію щодо захисту озимих колосових культур від бур’янів.

За присутності у посівах озимих, зимуючих і ярих злакових бур’янів доцільно провести обробіток посівів баковою сумішшю одного зі згаданих вище препаратів у поєднанні з Пумою Супер, Аксіалом або іншими ефективно діючими грамініцидами. Основною вимогою є застосування бакової суміші за температури вище +10ºС.

Вибір гербіциду залежить у першу чергу, від видів бур’янів на кожному конкретному полі, але за такої ситуації, яка склалась в умовах цієї весни, перевагу слід надавати препаратам з відносно широким спектром дії, а також тим, які ефективно працюють за відносно низьких температур повітря (вище +5ºС) (табл.).

Таблиця

Рекомендовані препарати для захисту пшениці озимої

від шкодочинних об’єктів. Гербіциди

Однією із особливостей слабких посівів, які в загальній структурі складають цієї весни понад 20 % є їх недостатня фізіологічна стійкість до хвороб. Відтак надзвичайно актуальним буде повсякденний моніторинг за фітосанітарним станом з метою недопущення запізнення з обробітком фунгіцидами.

Слід зазначити також, що фітосанітарний стан посівів зернових культур в останні роки в ряді господарств, особливо, фермерських значно погіршився. Це зумовлено загальним зниженням рівня агротехніки, спрощенням технологій, запровадженням повторних посівів окремих культур, скорочення обсягів застосування хімічних і біологічних засобів захисту рослин. Інтегровані системи захисту сільськогосподарських культур через невиконання у всій повноті складових регулювання чисельності шкідливих комах і розвитку збудників хвороб, не забезпечують запроектованої ефективності. Крім того, постійно змінюються агрокліматичні умови і природні еволюційні процеси в популяціях збудників хвороб, що збільшує їх генетичну і трофічну різноманітність. Все це посилює шкідливість хвороб, в тому числі і тих, які за доброго фізіологічного стану рослин пшениці озимої інтенсивного розвитку не набували.

Водночас фізіологічний стан рослин великою мірою залежить від реакції ґрунтового розчину. Нагадаємо, що понад половину ґрунтового покриву регіону складають кислі та потенційно кислі ґрунти. Динаміка їх зростання, нажаль, посилюється. Підвищена кислотність різко гальмує активність корисної ґрунтової мікрофлори, стимулюючи при цьому патогенну. Більшість грибів збудників хвороб є кислотолюбами. На кислих ґрунтах зазнають сильної дипресії також азотфіксуючі та фосформобілізуючі бактерії, вкрай важливі для живлення рослин та підвищення їх стійкості проти хвороб. Різко обмежується використання бобових культур як попередників пшениці озимої.

Значний негативний вплив на фітосанітарний стан агроценозів має завезення ряду сортів пшениці озимої іноземної селекції поза державним сортовипробуванням. Так, починаючи з 2013 року, в окремих господарствах відмічено ураженість посівів надзвичайно небезпечною хворобою - карликовою сажкою, боротьба з якою ускладнюється тим, що теліоспори патогена зберігають життєздатність у ґрунті до 9 років.

В умовах 2021 року у зв’язку з теплою та тривалою осінню та початком зими (грудень) цілком ймовірна більш рання поява однієї із шкодочинних хвороб пшениці озимої - борошнистої роси, чому сприяє також тривалий та вегетаційний період осені 2019 року. Нагадаємо, що конідіальне зараження патогеном може проходити при температурі від 0 до +200 С і відносній вологості повітря від 50 до 100%. Відтак, з підвищенням температури інкубаційний період скоротиться до 4 - 5 днів, що може обумовити масове ураження посівів.

Враховуючи вищезазначене, переважати має превентивне (упереджувальне) внесення фунгіцидів, що забезпечують ефективність за понижених добових температур. Асортимент препаратів при цьому має відповідати родовим та видовим особливостям патогенів, які однак, мають бути уточнені в конкретних умовах весни, поля попередника тощо.

При застосуванні фунгіцидів важливо не запізнитись із строками їх внесення, враховувати критичну фазу розвитку хвороби, оскільки жоден із фунгіцидів, захищаючи листову поверхню рослини від ураження, не здатний відновити вже хворі тканини.

Вибір препаратів слід проводити відповідно спектру їхньої фунгіцидної дії. Рекомендовані фунгіциди для захисту посівів озимих колосових культур наводимо в таблиці.

Таблиця

Рекомендовані препарати для захисту пшениці озимої від шкодочинних об’єктів. Фунгіциди

За співпадіння термінів оброблення посівів проти хвороб, шкідників, або бур’янів можна застосувати бакові суміші. Але, слід пам’ятати, що до складу бакових сумішей не повинно входити більше 4-х діючих речовин препаратів включаючи добрива.

Ріпак озимий. В умовах цієї весни загальний стан посівів ріпаку озимого особливо іноземної селекції на сьогодні є неоднозначним. Активне відновлення вегетації через часті заморозки та загальну низьку березневу температуру станом на 27 березня майже не відбувалось. Спостерігається відмирання надземної листостеблової маси, яка увійшла в зиму, особливо на перерослих посівах. Картину, яка б відображала об’єктивний стан посівів на часі встановити складно. Першочерговим на сьогодні є моніторинг усіх посівів цієї культури з метою встановлення їх фізіологічного стану та планування подальшого догляду за рослинами, що перезимували.

За встановлення густоти слід мати на увазі: якщо густота посівів сортів вітчизняної селекції становить 35 шт./м2, то такі посіви слід залишити. Сучасні гібриди можуть  формувати врожайність на рівні 2,0-2,5 т/га навіть за густоти 25 шт./м2 та відповідного догляду за посівами у весняно-літній період.

Передвесняний період і частково весняний для рослин ріпаку є одним із найвідповідальніших. Швидке наростання позитивних температур може призвести до скорочення міжфазних періодів культури, тому обов’язковим є ранньовесняне підживлення азотними добривами.

Вносити азотні добрива необхідно якомога раніше, з метою використання умови короткого дня для вегетативного розвитку ріпаку озимого. У першу чергу необхідно провести підживлення ослаблених посівів з разовою нормою внесення азоту - 100 - 110 кг/га. Під цю культуру можна використовувати всі форми і види азотних добрив: аміачну селітру, сечовину, КАС, сульфат амонію тощо, але перевагу надавати тим, що містять нітратну форму, а також сірку (сульфат амонію).

По мірі генеративної диференціації у рослин ріпаку виникає подальша потреба в азоті, тому внесення другої дози азотних добрив за необхідності можна провести на початку фази стеблування. 

Величина другої дози визначається як різниця між загальною кількістю азоту, який необхідно внести, і величиною першої дози. Особливу увагу слід приділити пізнім посівам ріпаку озимого, оскільки для слабких, недостатньо розвинених рослин весняний період може бути критичним. Недостатньо розвинена коренева система не в змозі компенсувати втрати рослиною вологи за чергування плюсових (денних) та мінусових (нічних) температур. Слабкі посіви, інколи не можуть витримати такої різкої зміни температурного режиму і гинуть. Ризик  зрідження посівів через вказані причини значно зростатиме в умовах дефіциту продуктивної вологи, який, однак, на сьогодні у верхніх шарах ґрунту є малоймовірним.

З метою послаблення негативного впливу несприятливих погодних умов на формування продуктивності ріпаку, високоефективним є внесення разом із засобами захисту мікродобрив типу Нановіт, вуксал, еколист, Реаком, Нутрівант та інших, що у своєму складі мають необхідну кількість мікроелементів у доступній для ріпаку формі, щоб забезпечити ними рослину в окремі періоди вегетації. За низької забезпеченості ґрунту в підживлення вносять не менше двох найдефіцитніших мікроелементів згідно картограми. Найдоцільніше застосовувати їх у фазі бутонізації у позакореневе підживлення спільно з обприскуванням проти шкідників.

Для боротьби з бур’янами в посівах ріпаку озимого ефективним є внесення наступних гербіцидів. Проти однорічних та багаторічних дводольних бур’янів: Галера (0,3–0,35 л/га), Лонтрел Гранд (0,12–0,2 л/га) та ін. Проти злакових: – Зеллек Супер (0,5–1,0 л/га), Фюзілад Форте (0,5–1,0 л/га), Тарга Супер (1–3 л/га) та інші.

Майже щороку ріпак сильно пошкоджується шкідниками. Проти прихованохоботників, капустяних блішок, ріпакового квіткоїда слід використовувати такі інсектициди: Біскайя (0,25–0,40 л/га), Нурелл Д (0,6 л/га), Фастак (0,1–0,15 л/га) та ін.

Для боротьби з такими хворобами як фомоз, пероноспороз, склеротиніоз, сіра гниль та ін. використовують: Фолікур (0,5–1,0 л/га), Амістар Екстра (0,75–1,0 л/га), Піктор (0,5 л/га), Карамба (0,75–1,25 л/га) та ін. Поряд з цим внесення Карамби та Карамби турбо навесні сприяє не тільки зниженню ураження посівів хворобами, але й підвищенню стійкості посівів до вилягання, оскільки препарат діє як регулятор росту.

З відновленням вегетації на всіх посівах необхідно провести ретельне обстеження на наявність мишовидних гризунів. Оскільки економічного порогу шкідливості за цим видом шкідників не існує, знищення його потрібно організовувати за будь-якої кількості колоній на одиниці площі.

Ячмінь озимий. За візуальними спостереженнями на більшості території області, рослини ячменю озимого зберегли життєздатність і знаходяться в доброму та задовільному стані. Догляд за ними має бути рівнозначним догляду за пшеницею озимою. При цьому важливо зберегти наявну ґрунтову вологу, забезпечити рослини достатнім азотним живленням, своєчасно обмежити негативний вплив бур'янів, шкідників та хвороб. Актуальним буде також застосування стимуляторів росту та мікродобрив.

Обґрунтування структури посівних площ зернових

культур врожаю 2021 року

Враховуючи те, що понад 70% посівів пшениці озимої знаходяться в доброму стані, а решта не обумовлюють їх ремонту чи пересіву отримання прогнозованого валу зерна не вимагає істотних коректив з точки зору структури посівних площ інших зернових культур. В регіоні у продовж останніх років стрімко наростають посівні площі кукурудзи на зерно. При цьому таке зростання супроводжується ростом її врожайності. Відтак вирощування її є важливим стратегічним напрямком зернового господарства агропромислового комплексу. За правильного підбору гібридів та дотримання рекомендованої технології вирощування кукурудза є поза конкуренцією в сучасних сівозмінах.

Разом з тим, досвід вирощування зернової кукурудзи в умовах Поділля протягом останніх років засвідчив, що стабільна економічна ефективність його спостерігається не завжди і не скрізь. Плануючи посівні площі цієї культури слід мати на увазі, що кукурудза, будучи на відміну від інших культур толерантною до повторної сівби її на одному і тому ж полі, надзвичайно вимоглива до вологи, дефіцит якої особливо глибинної, останнім часом зростає. Найбільш небезпечним є посушливий період від 8-го листка до цвітіння. Досвід минулого року показав, що така посуха здатна зменшити врожайність кукурудзи до економічно збиткового рівня. В той же час нашими дослідженнями встановлено, що навіть у більш-менш сприятливі роки повторна сівба кукурудзи після кукурудзи на сірих лісових ґрунтах зони нестійкого зволоження знижує її урожайність на понад 0,6 т/га. Найбільший ризик такого зниження спостерігається тоді, коли дефіцит вологи та недостатній рівень природної родючості ґрунту співпадають, оскільки підвищити її шляхом внесення добрив через посуху майже неможливо.

Добір гібридів необхідно проводити за ознаками адаптованості до умов ґрунтово-кліматичної зони, урожайності та передзбиральної вологості зерна. Для зниження ризику впливу негативних явищ високих температур повітря і посухи та з метою підвищення економічної ефективності вирощування зерна доцільно дотримуватись орієнтовного співвідношення гібридів різних груп стиглості (з різним ФАО). В умовах області величина ФАР поступово зменшується у напрямку з південного сходу на північний захід. Наприклад, в районі Хмільника вона на 10-12% менша, ніж в районі Чечельника. А тому, у північних та північно-західних районах області доцільно висівати гібриди з ФАО до 280, у південних та південно-східних - до 320. За прохолодної та дощової осені значення цього фактору різко зростає.

В господарствах області  залежно від інтенсивності ФАР (фотосинтетичної активної радіації) за вирощування кукурудзи на зерно рекомендується мати 25–30% ранньостиглих, 45-50 % - середньо-ранньостиглих, решта – середньостиглих. Серед ранньостиглих гібридів – Буг СВ, Остер СВ, Остреч СВ, Смотрич МВ, Дніпровський 181 МВ, Дніпровський 196 СВ, Кадр 195, Ятрань МВ; середньоранніх: Бершадь, Десна СВ, Кремінь 200 СВ, Колективний 225 МВ, Хорол МВ і інші гібриди названих груп стиглості, районовані в даній зоні.

За даними Вінницького Центру з гідрометеорології, частота повернення весняних заморозків в умовах області не перевищує двох разів, а заморозків, які співпадають із появою сходів – один раз на десять років. А тому, враховуючи ймовірний дефіцит продуктивної вологи на кінець квітня сівбу кукурудзи на зерно слід завершити у південній частині області до 23-25 квітня, на решті території - до 1 травня, при цьому слід мати на увазі, що головною умовою своєчасної появи сходів окрім температури, базові показники якої знаходяться в межах середньодобової +9–100С, є запаси продуктивної вологи у посівному та орному шарі ґрунту.

В умовах недостатнього зволоження – південно-східна частина області – густота стояння рослин має становити  60-65 тис. га, нестійкого – центральна частина – 65–70, достатнього – північно-західна та західна частина області – 75–80 тис./га. Строки сівби у всіх зонах мають бути завершені до 1 травня.

За істотного скорочення площ посівів озимих колосових культур істотно зростає значення сої як цінної білково-олійної культури, що має широкий спектр використання. Залишається високим економічне значення цієї культури в результаті чого збереження необхідних обсягів виробництва зерна за рахунок розширення посівних площ сої буде виправданим.

Велике агротехнічне значення соя має також, як азотфіксуюча культура, яка засвоює значну кількість азоту з повітря, використовує важкорозчинні, а тому малодоступні для злакових культур мінеральні сполуки не тільки з верхнього орного, але й з нижніх шарів ґрунту. Після збирання сої на кожному гектарі залишається понад 50 кг біологічного азоту.

У доборі сортового складу слід враховувати, що найвищу врожайність забезпечують сорти, які максимально адаптовані до умов конкретних агроценозів. А тому велике значення має використання сортів сої місцевого походження, які найбільш адаптовані до ґрунтово-кліматичних умов області, особливо, коли спостерігається зміна теплового та водного режиму, за якої сорти, виведенні в інших агрокліматичних зонах, істотно знижують рівень продуктивності.

В агроформуваннях області доцільно вирощувати 2–3 сорти цієї культури, різних за періодом достигання. Перевагу слід надавати ранньо- та середньоранньостиглим сортам, таким як, Хуторяночка, Діадема Поділля, Тріада, потенційна врожайність – 4,5–5 т/га і більше. При цьому важливо враховувати і те, що соя протягом останніх років є попередником пшениці озимої, що ставить додаткові умови до строків звільнення нею поля. 

Протягом останніх років хоч і повільно, але зростає значення цінної зернобобової культури – гороху. На відміну від сої горох є добрим попередником пшениці озимої, що надзвичайно важливо в умовах зростання дефіциту ґрунтової вологи. Слід зазначити, що горох звільняє поле на більшості території області вже до 15 липня, що дає можливість до сівби пшениці озимої накопичити значну кількість вологи. Харчова цінність цієї культури є загальновідомою. Технологія вирощування гороху добре відпрацьована. Зокрема, важливим елементом її є строки сівби. Слід зазначити, що горох відноситься до ранніх культур, він є відносно холодостійким, але найголовніше - для отримання дружніх сходів він потребує достатньої кількості вологи. Ця культура маловибаглива до попередників, однак, залежно від них потребує відповідної системи удобрення. Горох гостро реагує на забур’яненість посівів, пошкодження шкідниками, особливо, бульбочковим довгоносиком, та ураження хворобами.

Велике економічне значення в АПК області має соняшник. Разом з тим, слід зазначити, що в структурі посівних площ ця культура не повинна займати більше 12%, оскільки розширення їх понад цю норму призводить до швидкої ґрунтовтоми, наслідки якої важко нейтралізувати. Крім того, це загрожує поширенню небезпечної хвороби соняшнику – вовчка, основним заходом боротьби з якою є сівозміна.

Соняшник, на відміну від інших культур сівозміни, на формування врожаю виносить з ґрунту велику кількість води (понад 5 тис.тон/га) та поживних речовин, особливо калію (з кожною тонною насіння 186 т/га К2О). Це слід враховувати, плануючи посівні площі та систему удобрення цієї культури. З огляду на необхідність збереження та раціонального використання земельних ресурсів у майбутньому, сьогоднішні економічні інтереси слід врівноважувати можливими екологічним наслідками на перспективу. Нажаль, існуючі на часі посівні площі соняшнику більше ніж у двічі перевищують рекомендовані наукою.

Буряки цукрові мають важливе економічне значення, а також є потужним фактором біологізації сучасних агроценозів. Скорочення площ посівів цієї культури, яке спостерігається протягом останнього десятиліття, є необґрунтованим і може призвести до повного занепаду бурякової галузі з надзвичайно важливими соціально-економічними та агробіологічними наслідками. Відтак, регіональні програми розвитку АПК, які передбачають не тільки збереження, а й розширення площ посівів цукрових буряків, на часі є надзвичайно актуальними. Разом з тим, в області намітилась тенденція до поступового зменшення площ посівів цієї важливої культури.

У весняному комплексі робіт вважаємо за доцільне звернути увагу на наступне. Цукрові буряки є культурою ранніх строків сівби. Відомо, що глибина заробляння насіння не повинна перевищувати 3 - 3,5 см. Саме цей шар ґрунту швидко пересихає незалежно від запасів продуктивної вологи у більш глибоких горизонтах, що створює серйозну загрозу своєчасній та дружній появі сходів. Особливо ця небезпека зростає за сівби дражованим насінням. А тому, там, де з осені не було проведено вирівнювання ґрунту, цю роботу слід провести з мінімальною кількістю проходів агрегату безпосередньо перед сівбою. Розрив в часі між цими операціями не повинен перевищувати 30 хвилин.

Не дивлячись на те, що оптимальною для проростання насіння буряків цукрових є температура на глибині його загортання в межах +11 - +120С очікувати стійкого настання такої температури не слід, оскільки, як показує досвід, це призводить до втрати продуктивної вологи поверхнею ґрунту, що вкрай негативно позначиться на отриманні своєчасних сходів.

З метою ефективного застосування системи подальшого догляду, особливо боротьби з бур’янами, строки сівби одного поля не повинні перевищувати двох днів, а тому доцільно застосовувати груповий метод сівби. При цьому, слід пам’ятати, що запізнення з сівбою на 5 - 6 днів призводить до недобору 30 - 40 ц/га врожаю, а оптимальні строки сівби в умовах області завершуються 10 квітня. Швидкість руху агрегату не повинна негативно впливати на глибину заробляння насіння та рівномірність його розміщення в рядку.

При виборі гібридів перевагу слід надавати гібридам вітчизняної селекції, які добре адаптовані до конкретного агробіоценозу, практично не уражуються гнилями коренеплодів у період вегетації, добре зберігаються у буртах на цукрових заводах. До таких відносяться Білоцерківський ЧС-90, Ромул, Рамзес, Булава, Кварта, Злука, Ольжич, Етюд та інші. Не дивлячись на те, що в умовах весни 2021 року запаси продуктивної вологи можуть бути достатніми в орному шарі ґрунту, на глибині загортання насіння, їх, як показує досвід, не вистачатиме, що обумовлює необхідність запобігання непродуктивним втратам.

Обробіток ґрунту під ярі культури.

Зважаючи на те, що за 2020 рік в області випало 570 мм опадів за багаторічної норми 603 мм, а дефіцит глибинної вологи (в шарі ґрунту 100 - 150 см) зберігається вже п’ятий рік поспіль в основі концепції ранньовесняного обробітку ґрунту має бути максимальне збереження наявної вологи та продуктивне її використання. Відтак слід ретельно зважити всі можливі варіанти майбутнього обробітку і вибрати ті із них, необхідність в яких в конкретному технологічному процесі є очевидною.

В умовах різкого зростання цін на енергоносії надзвичайно велике значення матимуть енергозберігаючі технології. Глибина передпосівного обробітку, кратність проходження агрегатів, розрив у часі між ними мають бути мінімалізовані. Для цього актуальним буде застосування широкозахватних знарядь та комбінованих агрегатів, які поєднують операції по розпушуванню, вирівнюванню й ущільненню ґрунту, що є ефективним не лише в збереженні вологи, дотриманні оптимальних строків сівби, але й у плані ресурсозбереження внаслідок економії трудових, енергетичних і матеріально-технічних ресурсів.

Весняний обробіток починають за настання фізичної стиглості ґрунту. Проведення обробітку до настання фізичної стиглості викликає переущільнення, а затримка - до надмірного висушування насіннєвмісного шару.

В умовах весни 2021 року має бути диференційований підхід до такого агрозаходу як ранньовесняне боронування (закриття вологи). Там, де передпосівна культивація є мілкою (3–4 см), а ширина агрегату достатньою, від попереднього боронування можна відмовитись з метою економії часу та ресурсів. Там, де втрати продуктивної ґрунтової вологи є неминучими, а строки сівби культури дещо пізніми, закриття вологи є доцільним. Крім того, якісне і своєчасне виконання цієї операції дає можливість істотно зменшити обсяги передпосівної культивації в разі, якщо це не буде суперечити технологічних вимогам культури (мається на увазі сівба безпосередньо після боронування зябу). Разом з тим, якісне боронування з високою продуктивністю праці можливе там, де відсутні значні рослинні рештки попередньої культури.

Будь-яка ранньовесняна культивація, особливо глибока, призведе до пересихання верхнього шару ґрунту і блокування проростання в ньому бур’янів, що значно обмежить їх знищення механічним способом у фазі проростків («ниточки»), а їх сходи співпадають зі сходами культури, що вимагатиме додаткового внесення гербіцидів.

Основне знаряддя для передпосівного обробітку за сучасних умов – комбіновані агрегати, які дають можливість виконати одночасно декілька технологічних операцій.

При виборі способів підготовки ґрунту під ранні ярі, у тому числі просапні (соняшник, кукурудза) слід орієнтуватись також на наявні сівалки. Конструкції сучасних посівних комплексів для «прямої» сівби типу Флексі-Коіл, Солітер, Грейт-Плейнз, АТД та ряд інших обладнанні удосконаленими високотехнологічними сошниками і не вимагають попередньої підготовки поля із застосуванням складних агрегатів. Кількаразовий обробітку грунту в умовах цієї весни має бути мінімалізований аж до повного його виключення. Крім можливої економії часу головним залишається  волого- і ресурсозберігаючий ефект.

Попередники. Протягом останніх десятиліть сівозміни правобережного Лісостепу зазнали істотних змін. Зросла кількість культур, які пізно звільняють поле, виносять із ґрунту велику кількість вологи та поживних речовин. Разом з тим, відомо, що для забезпечення оптимальних умов розвитку в технологічному процесі вирощування ранніх ярих зернових культур важливим є правильне розміщення їх у сівозміні. Кращі попередники для них - просапні культури (картопля, буряки цукрові), а також соя, кукурудза на зерно і силос. Після цукрових буряків слід у першу чергу розміщувати посіви пшениці ярої і ячменю, а овес, як пластичнішу культуру - після кукурудзи на зерно, пшениці озимої, соняшника та інших наявних попередників. Ячмінь є однією з найкращих покривних культур для підсівання багаторічних трав унаслідок відносної низькорослості і скоростиглості. За розміщення ранніх ярих зернових колосових культур у короткоротаційних сівозмінах не бажано висівати повторно ячмінь по ячменю або пшеницю по пшениці. Не доцільно висівати кукурудзу після кукурудзи. Дослідами, проведеними в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН, встановлено, що повторна сівба кукурудзи після кукурудзи обумовлює недобір врожаю в межах 0,8–0,9 т/га, а сої, розміщеної після дворічного використання кукурудзи - до 1 т/га.

Догляд за посівами. Післяпосівний догляд за посівами ярих культур – це перш за все контроль забур’яненості за допомогою гербіцидів. Ефективним може бути і механічний догляд за посівами. Це до- і післясходові боронування, міжрядні обробітки просапних, пригортання. Тривалий час наголошувалось на агротехнічних заходах як елементі покращання водного і повітряного режимів ґрунту. Однак сучасні дослідження свідчать про те, що у переважній більшості випадків механічний догляд - це спосіб знешкодження бур’янів і застосування його визначається організаційними й економічними умовами.

Однак, дефіцит вологи і надмірна вартість енергоносіїв обумовлюють певну регламентацію способів механічного догляду. За внесення гербіцидів з високою ефективністю, він може бути мінімалізований. У будь-якому випадку слід буде рахувати економічний ефект від проведення даного агрозаходу.

Удобрення. Під ярі зернові культури вносять повне добриво, в якому в початковий період важливе значення має азот. Дози його слід диференціювати залежно від ґрунтової відміни, попередника і, особливо, його удобрення. Доза внесення азоту на високому агрофоні має становити 45–60 кг/га д.р. Після проблемних попередників та на ґрунтах з відносно низькою родючістю її підвищують до 60 – 80 кг/га д.р. При цьому, на відміну від озимих культур, 50% загальної дози азоту під ярі культури необхідно обов'язково внести до сівби. З метою недопущення надмірних втрат вологи, необхідної для ефективного засвоєння добрив, доцільно буде сумістити локальне внесення добрив із сівбою. Нагадаємо при цьому, що додаткові втрати вологи, за внесення добрив під культивацію обмежать ефективність як добрив, так і протруйників насіння, особливо тих, що містять тебуконазол. Звичайно, для кожної культури, окремого поля, типу ґрунту тощо система удобрення має бути різною, але такою, що максимально повно відповідає їх особливостям, однак за узагальненими результатами досліджень наукових установ Лісостепу на родючих ґрунтах (чорноземи, темно-сірі та ін.) під ярі зернові культури після кращих попередників необхідно вносити N45–60P45–60К45–60. На бідніших ґрунтах (дерново-підзолисті, світло-сірі тощо) дозу добрив збільшують до N60–90P60–90K60–90. Високопродуктивні, чутливі до добрив і стійкі до вилягання сорти ярої пшениці забезпечують максимальні врожаї з підвищенням дози до N90 – 120P90K90.

Особливу увагу слід звернути на удобрення кукурудзи. Досвід минулих років показує, що за внесення мінеральних добрив перед сівбою на глибину передпосівної культивації різко знижує ефективність добрив через стрімке пересихання верхнього шару ґрунту. В умовах цієї весни там, де добрива не внесено з осені під основний обробіток ґрунту їх потрібно внести задовго до сівби під глибоку культивацію, як тільки це дозволить зробити фізична стиглість ґрунту. Для цього краще використати рідкі добрива – КАСи, РДК, аміачну воду.

За вирощування пивоварного ячменю, а також при підсіванні багаторічних бобових трав дозу азотних добрив зменшують на 25–30%. Вона не повинна перевищувати після удобрених просапних культур N30, а після інших попередників – N60.

Ефективне використання поживних речовин забезпечується також припосівним локальним внесенням комплексних добрив у дозах 32 – 48 кг/га NPK, які забезпечують найвищу окупність елементів живлення урожаєм. Коефіцієнти використання поживних речовин порівняно до основного внесення подвоюються.

За нестачі мікроелементів в ґрунті їх вносять при підготовці насіння до сівби або під час вегетації обприскують посіви. Добрі результати дає передпосівна обробка насіння препаратом Азогран, який містить азотфіксуючі та фосформобілізуючі бактерії. За даними інституту кормів та сільського господарства Поділля прибавка врожаю від цього агрозаходу складає до 0,8 т/га зерна. Ефективність препарату зростає на фоні нейтралізації підвищеної кислотності ґрунтового розчину.

Підбір сортів. Високу врожайність ранніх ярих культур можна отримати лише за підбору високопродуктивних, стійких до абіотичних і біотичних факторів сортів. Для кращого використання ґрунтово-кліматичного потенціалу в кожному господарстві, яке висіває більше 100 га ранніх ярих зернових культур, потрібно вирощувати 2–3 сорти різних екологічних і біологічних груп, що дає можливість стабілізувати виробництво зерна і знизити навантаження на збиральну техніку у період жнив.

Серед сортів ячменю ярого високу врожайність зерна в умовах області забезпечують нові сорти інтенсивного типу: Тівер, Арістей та інші, які за умовами державного сортовипробування посідають перші місця у інших агрокліматичних зонах України. 

Сорти пшениці ярої м’якої у переважній більшості рекомендовані для умов регіону. Серед них слід відмітити сорти сильної пшениці – Аранка, Елегія миронівська, Сюїта, Ажурная; цінної – Печерянка, Етюд, Краса Полісся, Рання 93, Стависька, Струна миронівська, Трізо. Із районованих сортів пшениці твердої – Нащадок, Славута, Спадщина, Харківська 27, Метиска.

Сорти вівса плівчастого – Парламентський, Закат, Зірковий, Полонез, Скакун, Райдужний, голозерного – Саломон, Самуель.

Сівбу проводять відкаліброваним насінням, яке за посівними кондиціями відповідає державним стандартам.

Строки сівби. Ранні ярі зернові є холодостійкими культурами, тому їх слід сіяти у ранні строки, як тільки дозволяє стан ґрунту. Критерієм початку сівби є фізична стиглість ґрунту, коли досягається якісне його кришення при обробітку. Запізнення з сівбою за оптимальних умов зволоження зумовлює недобір урожаю 0,1–0,5 т/га на кожен день запізнення, а за посушливої весни він може зростати. Особливо негативно реагують на запізнення з сівбою овес, пшениця яра, горох, вика.

Норми висіву. За узагальненими даними наукових установ, оптимальними нормами висіву ячменю ярого є 4,0 – 4,5 млн. шт./га, пшениці ярої – 5,0 – 5,5 млн. шт./га, вівса – 4,5–5,0 млн. шт./га, тритикале ярого – 5,5 – 6,0 млн. шт./га, гороху – 1,1 – 1,2 млн. шт./га.

За умови дотримання всіх вимог агротехніки (якісний передпосівний обробіток, оптимізація мінерального живлення, якісна підготовка насіння, сівба в оптимальні строки) норму висіву ячменю ярого і пшениці можна знижувати до 4,0–4,5 млн. схожих насінин на 1 га. Враховуючи зміну погодних умов, її доцільно коригувати. Меншу норму використовують за сівби в оптимальні строки на родючіших ґрунтах, після добре удобрених попередників і за достатнього зволоження, а за інших умов її збільшують. Загущення посівів більше 6,0 млн./га за всіх умов недоцільне і не підвищує врожайності.

Захист посівів ранніх ярих зернових культур від бур’янів

Ядро видового складу сегетальної рослинності, яка заселяє посіви  ярих зернових культур, складають переважно однорічні двосім’ядольні бур’яни – редька дика, триреберник не пахучий, лобода біла, щириці, гірчаки, підмаренник чіпкий, гречка березко подібна та злакові – просо куряче, мишії; багаторічні – осет рожевий та березка польова; кореневищні – пирій повзучий.

Строки застосування гербіцидів слід диференціювати залежно від видового складу агрофітоценозу. При забур’яненні посівів ярих зернових культур однорічними двосім’ядольними бур’янами можна застосовувати такі відносно дешеві гербіциди: дікопур МЦПА, в.р. (0,7–1,0 л/га), агрітокс, в.р. (1,0–1,5 л/га), луварам, в.р.к. (1,2–2,0 л/га). Обприскування посівів слід проводити у фазі кущення рослин до виходу в трубку.

За розповсюдження в посівах ярих зернових культур бур’янів, стійких до 2,4 Д, пшеницю і ячмінь обробляють гербіцидами хармоні 75, в.г. (15–20 г/га + 200 мл/га ПАР тренд 90), гроділ ультра, в.г. (0,1–0,15 кг/га), дікам плюс, в.к. (0,8 л/га), Серто Плюс, в.г. (0,15–0,20 л/га + ПАР Цитоветт Про – 0,2 л/га), старане 200, к.е. (0,75–1,0 л/га), діален супер 464 SL, в.р.к. (0,5–0,8 л/га), лінтур 70WG, в.г. (0,12–0,15 кг/га), Діанат, в.р.к. (0,15–0,3 л/га, гранстар 75, в.г. (20–25 г/га) та іншими рекомендованими препаратами. За розповсюдження таких злісних бур’янів як багаторічні коренепаросткові (осоти, різні види берізок) можна застосувати лонтрел 300, в.р. (0,16–0,66 л/га) або лонтрім, в.к. (1,5–2,0 л/га). Вибір і доза гербіциду залежить від фази розвитку культури і основних видів бур’янів, ґрунтової відміни, погодних умов, фінансових можливостей господарств тощо.

Захист посівів ярих зернових культур від шкідників і хвороб

Якісне протруювання насіння є основним, а для ряду хвороб – єдиним профілактичним заходом контролю за фітосанітарним станом посівів. Доведено, що втрати врожаю від хвороб внаслідок використання для сівби непротруєного насіння за вартістю в десятки разів перевищують кошти, заощаджені таким чином у передпосівний період. Ніякий інший захід хімічного захисту не забезпечує такої окупності та екологічної безпеки, як протруювання. За даними наукових досліджень, у разі сівби непротруєним насінням недобір урожаю зерна пшениці озимої становить 0,5–0,7, ячменю ярого 0,4–1,0 і кукурудзи – 0,6–1,2 т/га.

В останні роки зросла ураженість рослин сажковими хворобами, що викликано використанням для сівби насіння сортів іноземної селекції, які завезені в обхід екологічного сортовипробування, а також кореневими гнилями, через порушення науково-обґрунтованих сівозмін

Набули також поширення такі хвороби, як темно-бура та сітчаста плямистість (гельмінтоспоріоз), альтернаріоз, пліснявіння насіння, кам’яна сажка ячменю, летюча сажка кукурудзи та інші.

З метою обмеження шкодочинності хвороб насіння протруюють одним із рекомендованих препаратів, занесених до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» на 2018 рік. Цим заходом досягається знезараження насіння від збудників зовнішньої інфекції (твердої, стеблової та карликової сажок, ріжків, пліснявіння) та внутрішньої (летючої сажки, фузаріозів), захист проростаючого насіння та проростків від ураження в ґрунті збудниками стеблової та карликової сажок, кореневих гнилей, септоріозу, підвищення польової схожості рослин. Крім того, протруйники з широким спектром дії забезпечують протягом певного часу захист сходів від таких небезпечних хвороб як борошниста роса, іржа, септоріоз та інших плямистостей.

При виборі протруйника необхідно керуватися спектром його фунгіцидної дії та результатами фітоекспертизи насіння, яку проводять лабораторії діагностики і прогнозів. Експертиза насіння дає точний діагноз і можливість правильного вибору протруйника, що дає можливість забезпечити економію до 30 – 40% дорогих препаратів.

Як показує практика, незараженого насіння немає. Всі протруйники, які є в «Переліку пестицидів…», мають високу ефективність проти зовнішньої сажкової інфекції (тверда сажка пшениці, кам’яна сажка ячменю, стеблова сажка жита, сажка проса, покрита і летюча сажки вівса). Але проти внутрішньої інфекції летючої сажки пшениці і ячменю, за даними науковців, такі препарати як фундазол, дерозал, колфуго супер мають недостатню ефективність. Якщо ж за даними фітоекспертизи насіння збудник летючої сажки відсутній, ці препарати можна з успіхом використовувати проти кореневих гнилей, пліснявіння, твердих сажок та ін. 

Для оброблення насіння пшениці ярої та ячменю проти летючих сажок краще використати Раксил Ультра, т.к.с. (0,2 л/т); Іншур Перформ (0,4–0,6 л/т), віал тт, в.с.к. (0,3–0,4 л/т), кінто дуо, к.с. (2,0 – 2,5л/т), вінцит 250, к.с. (2,0 л/т). На вівсі 100% ефективність проти покритої та летючої сажки забезпечують протруйники дивіденд стар, раксил ультра.

Слід пам’ятати, що за тривалого використання одних і тих протруйників патогени набувають резистентності до них. Тому їх необхідно чергувати.

Слід врахувати, що деякі протруйники (раксил ультра, вінцит 050, сумі-8 фло) володіють ретардантними властивостями, тому ними треба обробляти лише високоякісне зерно і заробляти насіння на глибину не більше за 2 – 3 см. Потрібно дотримуватись рекомендованих норм витрати протруйників. За їхнього зменшення не досягається бажаного ефекту, а завищення призводить до зниження схожості насіння внаслідок утворення аномальних проростків, нездатних до подальшого розвитку, які з часом гинуть. Особливо небезпечне підвищення норм витрати препаратів для травмованого насіння.

Протруювати насіння можна як завчасно (за 2–3 тижні), так і безпосередньо перед сівбою. Завчасне протруювання особливо ефективне для захисту рослин від сажкових хвороб. У разі вимушеної сівби після колосових попередників для захисту посівів від хлібного туруна, підгризаючих совок та інших ґрунтових шкідників за чисельності, що перевищує ЕПШ, передпосівне оброблення насіння слід провести гаучо, з.п (0,25–0,5 кг/т), рубіж, к.е. (2,0 л/т).

Для підвищення стійкості рослин проти вірусних хвороб та інших шкідливих факторів одночасно з протруюванням насіння обробляють мікроелементами (сполуки добирають з урахуванням результатів агрохімічного аналізу ґрунту) і біостимуляторами росту рослин (емістим с, в.р., 10 см3 в 10 л води на 1 т насіння, агростимулін, в.с.р., 5–10 мл/т, вермістим, р., 8–10 л/т і ін.).

Ні в якому разі не можна допускати заміну протруйника біостимуляторами, азотфіксаторами та іншими, які не мають зареєстрованої фунгіцидної дії. За певних умов альтернативою хімічному протруюванню можуть бути зареєстровані біологічні фунгіциди. Зокрема, якщо фітоекспертиза насіння не виявила наявності спор сажкових грибів і кількість зерен, уражених грибами із родів Bipolaris та Fusarium,  не перевищує 2 - 4%, а пліснявими грибами - менше 20%, для оброблення насіння можна використовувати біологічні препарати і біологічно активні речовини.

З біологічних фунгіцидів можна використовувати бактофіт, мікосан, гаупсин, планриз бт, триходермін бт, агат 25-К, фунгістоп, фітоцид і ін.

Передпосівна обробка насіння гороху проти основних збудників хвороб проводиться Вітаваксом 200 ФФ, в.с.к., 2,5 л/т, Максимом 025 FS, Максимом XL 035 FS.т.к.с., Вінцитом 050 CS, к.с, 2 л/т, з додаванням плівкоутворювачів. В день сівби проводять обробку  насіння Ризоторфіном, 0,8 кг/т з додаванням мікроелементів (бор, цинк, молібден).

Насіння сої за наявності насіннєвої інфекції протруюють препаратами Максим XL 035 FS,т.к.с, 1 л/т, Ламардором 400 FS, т.к.с., 0,2 л/т, Віал Траст в.с.к. 0,4-0,5 л/т. В день сівби проводять інокуляцію насіння бактеріальними препаратами в поєднанні із мікродобривами згідно рекомендацій.

Результати осінніх обстежень виявили, що заселеність площ шкідниками залишається на рівні минулого року. В ряді районів регіону відмічались вогнища з чисельністю  фітофага 6 –10 екз./м2 Заселеність полів личинками травневих жуків, навпаки, дещо зросла і складала 35% з середньою чисельністю 0,9 екз./м2, що більше від рівня попереднього року.

За прогрівання ґрунту до 120С личинки чорнишів і коваликів, а також хрущів, активізують своє переміщення у верхні його шари. Не дивлячись на істотне зменшення чисельності, за умов достатнього зволоження дротяники повсюди завдаватимуть рослинам соняшнику, кукурудзи, буряків, овочевих культур помірної, в осередках – значної шкоди. Несправжні дротяники масово розвиватимуться і шкодитимуть за тривалої посухи.

Для боротьби з дротяниками, личинками травневого хруща ефективним є, особливо при вирощуванні просапних культур, внесення в ґрунт гранульованого регенту у нормі 6–10 кг/га.

У фазі сходи – 3-й листок (І–ІІ етапи органогенезу) необхідно провести захист посівів від шкідників за їх чисельності, що перевищує ЕПШ: п’явиць – 10–30 жуків на м2, смугастих хлібних блішок – 30 – 50 екз. на м2, шведських мух 40–50 екз. на 100 помахів сачком. Проводять крайове або суцільне обприскування посівів одним з рекомендованих інсектицидів: бі-58 новий, к.е. (1,5 л/га); антіжук профіт, з.п. (0,045–0,05 кг/га), децис ф – люкс, к.е. (0,2–0,25 л/га); карате зеон 050 ЕС, к.е. (0,15–0,20 л/га); святогор, к.е. (1,0–1,5 л/га); фастак, к.е. (0,1–0,15 л/га); ф’юрі, в.е. (0,07 л/га) та ін.

Особливості проведення весняно-польових робіт 

на кормових угіддях

Багаторічні трави. Тривала вегетація осені 2020 року позитивно вплинула на ріст та розвиток посівів багаторічних трав. Візуальні спостереження показали, що станом на 20 березня посіви є задовільними, густота стеблостою їх на 90% близька до оптимальної, однак, за різних причин в окремих місцях вона може бути також різною.

Ранньовесняний догляд полягає в підживленні азотними добривами, а посіви багаторічних бобових трав бажано підживити і фосфорно-калійно-магнієвими добривами.

За виявлення зріджених посівів тонконогових трав їх слід підсівати однорічними видами даної ботанічної родини.

Роботи на таких посівах слід починати із ретельного моніторингу на предмет наявності мишей і масштабів зрідження густоти. Ремонтні роботи, а також заходи по ліквідації жилих нір, що залишились, потрібно провести в якомога короткі строки з метою недопущення втрат вологи, необхідної для підсіву, а також початку розмноження гризунів. За будь-якої кількості жилих нір (колоній) мишей обов’язково слід провести боротьбу з ними шляхом розкладання зернових принад, оброблених препаратами Бродісан, Гліфтор 72%, Шторм 0,0005% згідно з існуючими рекомендаціями.

Важливо знати, що для отримання повноцінної продуктивності конюшини лучної 1-го року використання необхідно мати на 1 м2 150–180 рослин, люцерни 1-го року використання 180–200, 2-го – 120, 3-го – 80 рослин на одному квадратному метрі. Добре розвинені посіви підживлюють фосфорними і калійними добривами (40–50 кг д.р), при наявності злакового компоненту – ще й азотними (30–40 кг д.р.) та обробленням голчатою бороною типу БІГ-3, а за потреби – щілюванням ПЩН-2,5. Якщо збереглося 30–50% рослин – травостій необхідно ремонтувати. Конюшину лучну підсівають пажитницею однорічною (25 кг), вико-вівсяною сумішкою (80/100 кг), гірчицею білою – 10–12 кг, суданською травою – 10–15 кг. Зріджену люцерну 1-го року використання підсівають багаторічними травами (люцерною 10–12 кг або сумішшю люцерни із тонконоговими (стоколос безостий, костриця лучна або тимофіївка лучна).

Враховуючи реальний стан посівів багаторічних трав необхідно додатково провести такі заходи.

На посівах другого і третього року використання проводять боронування, або неглибоке дискування під кутом 10-120, а на широкорядних посівах проводять 1-2 міжрядних рихлення, що сприяє зменшенню забур’яненості, поліпшенню аерації ґрунту та омолодженню травостоїв третього і наступних років життя.

Зріджені травостої з густотою (конюшина до 60, люцерна 40, буркун 60 еспарцет – 80 рослин на 1м2) відремонтувати пажитницею Вестервольдською (12-15 кг/га), або гірчицею білою (4-8 кг/га), редькою олійною (15-16 кг/га), або вико-вівсом (80-60 кг/га).

Травостої конюшини лучної доцільно використовувати  в чистому посіві 1 рік; в суміші із тимофіївкою лучною або кострицею лучною – 2 роки; люцерни відповідно 3–4 роки, еспарцету – 3 роки, буркуну білого – 1 рік.

Якщо збереглося менше 30%, травостій переорюють і сіють нову культуру.

За наявності кротовин чи мурашникових купин, з метою покращення умов для наступного механічного сінозбирання, провести весняне вирівнювання площі кормових угідь: у першому випадку шляхом боронування важкими зубовими, у другому – легкими дисковими боронами чи іншими засобами.

На культурних пасовищах з нормальним травостоєм, а також на ділянках поблизу тваринницьких ферм, для збільшення виходу високоякісного зеленого корму здійснити підживлення угідь мінеральними добривами: на ділянках з переважанням бобових з розрахунку Р20-30, К40-50; а злаків й азотними, з розрахунку N30-40. Це дозволить підвищити урожайність травостоїв, залежно від умов у 1,3-1,7 рази та істотно поліпшити їх видовий склад та поживність корму.

На сіножатях і пасовищах, особливо на культурних, визначити площі із слабкою та зрідженою рослинністю для розорювання після проведення на них першого циклу випасання чи скошування та підготовки їх для прискореного залуження в літній період (не пізніше 10 серпня) а також сівби однорічних культур як попередників за докорінного поліпшення угідь з метою залуження у наступні роки.

Як на польових землях, так і за перезалуження природних кормових угідь з достатньо дренованими, з низьким рівнем гідролітичної кислотності ґрунтами перевагу слід надати травам, створюючи одновидові посіви та використовуючи їх як компоненти бобово-злакових травосумішей, що дозволить отримувати продуктивність травостоїв на рівні 5-7 т/га і більше сухої маси високобілкового корму. При підсіві конюшини лучної, повзучої, гібридної знижувати норму висіву покривної культури на 25-30%, а при підсіві під покрив люцерни посівної, буркуну білого, еспарцету, лядвенцю рогатого, козлятнику східного – на 40-45%. Норма висіву вики або гороху в суміші не більше 60-80 кг/га. Із злакових трав стійкими до впливу покривної культури є нещільнокущові види (тимофіївка лучна, пажитниця багаторічна й багатоквіткова), менш стійкі – кореневищні (стоколос безостий, костриця червона, лучна, тонконіг лучний).

Одновидові посіви трав, а також їх сумішки краще висівати рано навесні у чистий щільний ґрунт. Уникати рихлих, пухких ґрунтів. Ґрунт ущільнити перед посівом, щоб зберегти вологу і забезпечити незначну глибину посіву (0,5-3,0 см) залежно від механічного складу ґрунту та виду рослин багаторічних трав.

Норма висіву за звичайного рядкового способу сівби на кормові цілі за 100% господарської придатності насіння конюшини лучної і люцерни посівної становить 14-16, еспарцету 70-90, лядвенцю рогатого 8-10, конюшини повзучої 7-8, тимофіївки лучної 6-8, костриці лучної 16-18, грястиці збірної 14-16, пажитниці багаторічної та багатоквіткової 16-18, стоколосу безостого 18-20 та пажитниці багатоквіткової Вестервольдської 30-35 кг/га.

Травосумішки повинні складатись із 2-3 видів злакових і 1-2 видів бобових, які добре відповідають екологічним умовам зростання та передбачуваному режиму використання. Покривну культуру висівають із нормою висіву, зниженою на 20-30%. Для підвищення ефективності бобових, які присутні у травостоях, у передпосівну культивацію внести Р30-40, К50-60. За можливості, злакові і бобові компоненти висівати роздільно, в окремі рядки чи смуги, шириною міжрядь чи смуг не більше 30 см.

Закладання насінників передбачити на зораних і очищених від бур'янів землях, або відведення їх з придатних для цих цілей кормових посівів багаторічних злакових і бобових трав з розрахунку 10-15 га на 100 га щорічного залуження.

Кукурудзу на силос з урахуванням того, що для приготування силосу потрібні одночасно листостеблова маса і зерно доцільно вирощувати за технологією зернової. Це дасть можливість отримати якісну силосну масу, в якій уміст зерна має складати 30-40% в перерахунку на суху речовину, а загальна поживність – 0,24-0,26 кормових одиниць.

Для заготівлі високоякісного силосу необхідним є використання гібридів різних груп стиглості – ранньостиглих - 30–40 %, середньо ранньостиглих – 40–45 та середньостиглих 20-30%. Зокрема, із ранньостиглих – Валентина (№ 410), Дніпровський 177 СВ, Планета 180, Радіус, Рая, Тетяна (№188), ТОСС 235 М, Харківський 199 МВ, ЦЕ 1190, Славутич 162 СВ та ін.; середньоранніх – Авантаж, Анжела, Акцент МВ, Галина, Вектор МВ, ДК 250, Дніпровський 273 АМВ, Олена, Зему 2241, ЛГ 22.76, Мартон, Колективний 225 МВ, ЛГ 22.08, Мона, Сум 9402, Харківський 290 МВ та ін.; середньостиглих – Борисфен 301 МВ, Закарпатський 381 МВ, Краснодарський 321 СВ, Крос 292 МВ, Молдавський 380 МВ, ОдМа 338 МВ, Розвіта, Сефаріс, Юпітер М та ін.; середньопізніх – Алтон, Борисфен 433 МВ, ДНОД 453 СВ, Одеський 411 С та ін.; пізньостиглих – Луч 630 МВ, Машук АМВ, Перекоп СВ, Призма та ін.

За наявності озимих злакових культур на зелений корм та їх сумішок із бобовими доцільно провести їх ранньовесняне підживлення азотними добривами.

Сівбу ярих сумішок проводять у максимально ранні строки. Запізнення із сівбою призводить до значного недобору урожаю. При вирощуванні складних сумішок основною умовою є визначення  оптимального співвідношення компонентів, які в найбільшій мірі  використовували б поживні речовини з ґрунту, вологу та сонячну радіацію і внаслідок взаємної стимуляції агроценозу забезпечували максимальну кормову продуктивність.

Для додаткового отримання зеленої маси у склад сумішей включають гірчицю білу, овес, вику яру, горох польовий (пелюшку), які укісної стиглості досягають через 45–50 днів після сходів.

Повна норма висіву ранніх ярих культур в одновидових посівах повинна становити: вівса - 5, вики ярої - 2, гороху польового (пелюшки) - 1,2, гірчиці білої - 3 млн. шт./га. схожих насінин на гектар. Норми висіву компонентів складають від повної (в %): вівса 50, зернобобових 50, гірчиці білої 25–50%. При вирощуванні на зелений корм співвідношення компонентів в суміші можна доводити від 100 до 150 % змішуючи насіння злакових і бобових культур. Для заготівлі сінажу в склад сумішей включають гірчицю білу, не тільки як підтримуючу культуру, але й як біологічний консервант, при цьому норму висіву її знижують до 10 % від повної.

Центр наукового забезпечення АПВ Вінницької області.

« повернутися