Стрижавська громада попрощалася з двома загиблими Героями
Тридцять сьомий день Україна живе в умовах воєнного стану, тридцять сьомий день ворог руйнує наші міста та села, ми втрачаємо своїх Героїв.
31 березня провести в останню путь Героїв - Сергія Наконечного та Віталія Граба прийшли рідні, друзі, побратими, представники місцевої влади, представники військкомату, знайомі.
В домі загиблих відбулися прощальні панахиди, а опісля громада зійшлася на траурний мітинг присвячений пам’яті мужніх захисників нашої Батьківщини. І знову на колінах проводжали Героїв, линуло в небо «Пливе кача», звучали прощальні промови.
«Люди! В нас велике горе в громаді! Сьогодні ми з вами проводжаємо в останню дорогу двох наших земляків, стрижавчан, героїв – Сергія та Віталія. У мирний час вони жили поруч із нами, працювали, знаходили радість у щоденних простих турботах. Вони спілкувалися, дбали про рідних і друзів. Вони жили звичайним мирним життям, як і мільйони інших українців. Та коли армія ворога віроломно переступила кордон України, коли на українські міста почали падати російські бомби, наші хлопці без вагання стали на захист Батьківщини. Розуміння того, що саме від них залежить майбутнє рідної землі, покликало їх до бою. І знаєте: те, що плани російських окупантів не вдалися у перші дні і тижні війни, — заслуга наших героїв. Маємо дякувати їм, що ми живемо у відносному спокої, що в наших селах не стоять танки агресивних варварів і російські солдати не ходять нашими вулицями. Я низько кланяюсь родинам героїв! Дорогі земляки, маємо тепер святий обов’язок — пам’ятати подвиг земляків, шанувати їхню світлу пам’ять, підтримувати сім’ї загиблих. А ще — мусимо стояти гуртом до перемоги. Бо саме за цей омріяний мир наші героїв заплатили життям. Слава нашим Героям! Слава Україні!» - сказав у своєму прощальному слові голова громади Михайло Демченко.
Також прощальне слово висловили начальник відділення призову Вінницького районного терцентру комплектування та соціальної підтримки - Євгеній Весельський, класний керівник Віталія Граба Тетяна Дзигаленко, вчителька математики Сергія Наконечного Ольга Благун, житель громади, член тероборони Руслан Бурденюк .
Героїв поховали з почестями. Кількатисячна процесія проводжала Героїв в останню путь на кладовище. Після прощання під звуки Державного Гімну України та залпи салюту труни опустили у могили.
Граб Віталій Вікторович народився 12 червня 1989 року, навчався в КЗ «Стрижавський ліцей №2», у 2007 році в ПТУ №7 м.Вінниця здобув професію штукатура лицювальника-плиточника, маляра, 2007-2008рр пройшов строкову військову службу, після якої працював в агрофірмі «Батьківщина», в квітні 2015 року був мобілізований до лав Збройних Сил України і до липня 2016 проходив службу на території Донецької та Луганської областей, як учасник бойових дій нагороджений медаллю «Патріот Вітчизни». Повернувшись на малу Батьківщину з 2018-2022 рік трудився в ТОВ «АНШАР ГРУП». Першого березня Віталія було мобілізовано до українського війська на війну проти російських окупантів. 27-го березня біля Лупарево Миколаївської області обірвалося життя Віталія, солдата-навідника 1-го мотопіхотного відділення 1-ого мотопіхотного взводу 2-ої мотопіхотної роти. У червні Віталію Вікторовичу повинно було виповнитися 33 роки. Осколкові поранення зупинили серце молодої людини. Вдома залишились батьки.
Наконечний Сергій Петрович народився 18 серпня 1986-го року, навчався в КЗ «Стрижавський ліцей №1», потім в місті Вінниця на механіка газобалонних автомобільних установок, після навчання відслужив в армії в м. Новоград-Волинську, працював на різних ділянках роботи, зокрема далекобійником, не один кілометр проїхав в Україні та за кордоном. В 2014 році Сергій був мобілізований до лав Збройних Сил України. З дружиною Оленою виховували двоє дітей: Галину та Ростислава. 27-го березня біля населеного пункту Лупарево Миколаївської області отримав осколкові поранення, несумісні з життям. Сергій був навідником 3-го мотопіхотного відділення 2-го мотопіхотного взводу 2-ої мотопіхотної роти.
Ці чоловіки були справжніми патріотами. Коли в нашу країну прийшла страшна біда, вони в числі перших взяли в руки зброю щоби захистити свій край та територіальну цілісність і незалежність України.
На жаль свобода дається українському народу дуже дорогою ціною – ціною життя таких молодих людей.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким військових, ми завжди пам’ятатимемо наших Героїв, їх самопожертву, героїзм та відданість Україні.
Герої не вмирають!
