Жителі Стрижавської громади попрощалися з Героєм Олександром Бородаєм
Вчора, 8 жовтня жителі Стрижавської громади зустріли «живим коридором» та провели в останню путь Героя – Олександра БОРОДАЯ.
Навідник-оператор військової частини А 1445 загинув 3 жовтня під час артилерійського обстрілу поблизу Давидового Броду на Херсонщині.
Заупокійне богослужіння за померлим воїном відбулося в костелі Пресвятої Діви Марії Ангельської.
Урочиста частина траурного мітингу відбула на центральній площі в Стрижавці.
Прощальне слово висловили голова Стрижавської територіальної громади Михайло Демченко, начальник відділення призову Вінницького районного терцентру комплектування та соціальної підтримки - Євгеній Весельський, побратим, волонтер, воїн Збройних сил України Віталій, сержант, командир взводу Олександр Сокуренко.
Полеглий у бою за незалежність України воїн тиждень не дожив до свого 49-го дня народження. Сотні людей зібралися аби востаннє вшанувати військовослужбовця, який гідно захищав український народ та виконував бойові завдання в інтересах держави.
Поховали військовослужбовця з військовими почестями в Стрижавці на місцевому кладовищі. Під звуки військового салюту труну з Героєм опустили в землю…
Мужній, самовідданий. Коли в нашу країну прийшла страшна біда, він в числі перших взяв в руки зброю щоби захистити свій край та територіальну цілісність і незалежність України.
Світлими словами згадуємо, що Олександр родом з Житомира. У 1986 році переїхав з родиною до Вінниці. Дуже рано залишився сиротою, з дев’ятирічного віку його доглядала бабуся. Рідна земля завжди була для нього великою цінністю, за яку варто боротися.
Закінчивши Вінницьке професійне училище №5, Олександр перебрався до Стрижавки. Працював будівельником. У Вінниці займався реставрацією костелу Пресвятої Діви Марії Ангельської. Був членом тамтешньої неокатехуменальної спільноти. Мав талант до музики і добрі вокальні дані.
У 2014-му Олександр пішов до зони АТО. Служив у батальйоні «Айдар». Отримав відзнаку «Патріот Вітчизни». Додому повернувся після поранення, уже з інвалідністю.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександр Бородай одразу записався до територіальної оборони, а 11 березня вирушив у зону бойових дій.
Загибель Олександра – тяжка втрата для його синів Владислава та Івана, маленької онучки та усієї родини.
Боляче усвідомлювати, що війна забирає сильних духом, світлих і порядних людей. Тих, хто є гордістю громади і надійною опорою для своїх близьких.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким військового! Жодні слова нині не втішать їх у скорботі. Подвиг Олександра Бородая – це самопожертва задля захисту Батьківщини від ворога, це його сила духу і віра в Україну.
Нехай земля буде пухом усім загиблим синам та донькам України!
Вічна слава Героям!
