Знову сумна звістка. Загинув Герой із Медвідки – Сергій Пилявець
Завтра, 27 червня, о 19:00 у Медвідці приходьте вшанувати живим коридором загиблого земляка Сергія Пилявця. Шикуємося зустріти кортеж з тілом Сергія в Стрижавці о 18:30, у с. Лаврівці – о 18:45, далі шикуємося від початку села Медвідки по вул. Цетральній до будинку Героя.
У п’ятницю, 28 червня, о 9:00 у храмі великомучениці Параскеви-П’ятниці с. Медвідки отець Микола відслужить заупокійну літургію за Героєм. Тут, на території храму, відбудеться церемонія прощання.
Сергій Пилявець – медвідчанин, народився 26 липня 1999 року. Закінчив Медвідську школу. У 2013 році став навчатися у Кам’янець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Завершив ліцей з відзнакою і вступив до Одеської військової академії за спеціалізацією «Управління діями підрозділів спеціального призначення». Одразу після навчання був направлений до військової частини м. Хмельницького. Працював місяць у штабі, а потім бойовим офіцером. При військовій частині А2772 пройшов кваліфікаційний курс спеціальних операцій «Командир тактичного підрозділу».
«Сергій відмінно навчався як у військовому ліцеї так і в академії. З відзнаками закінчив два заклади. Був завжди серед перших, жив військовою службою. З дитинства мріяв бути військовим на захисті своєї держави. Отримав подяки від Президента України та Головнокомандувача Збройних сил України, – згадує з гордістю батько Олег Сергійович. – У такому молодому віці отримав безліч нагород за свою відвагу та мужність. Був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За досягнення у військовій службі» ІІ ступеня. Також нагороджений нагрудним знаком командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ «Іду на Ви» ІV ступеня, Міністерством оборони України нагороджений нагрудним знаком «За військову доблесть».
Коли розпочалась війна, Сергій був на курсах у Грузії, а вже 27 лютого 2022 року захищав країну в Києві. Воював на різних напрямках: Лиман, Куп’янськ, Ізюм, Херсон. Цілеспрямований, відповідальний, розумний, чесний, із загостреним відчуттям справедливості, завжди допомагав побратимам, був взірцем для підлеглих. На дозвіллі любив кататися на велосипеді.
21 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій, в результаті підриву на ворожій міні отримав множинні осколкові поранення, несумісні з життям. Сергій був майором, командиром роти спеціального призначення. Він був військовим за покликом серця і віддав своє життя за свободу та незалежність нашої країни. Йому назавжди залишиться 24 роки, всього місяць лишався до 25-річчя.
Щирі та глибокі співчуття родині: мамі Олені, батькові Олегу, старшій сестрі Ользі, яка народилася з ним в один день з різницею в п’ять років, та коханій дівчині Дарині, яка в день його загибелі випускалася з військового інституту КНУ ім. Т. Г. Шевченка. Їхній біль – глибокий та безмежний. Вічна пам’ять Воїну-Герою! Нехай світлими будуть згадки про нього.
