У Стрижавці попрощалися з Героєм Андрієм Дзигаленком
25 липня був скорботний день для усіх жителів Стрижавської громади, адже ми попрощалися ще з одним Героєм – Андрієм Дзигаленком. Живим коридором зустріти захисника прийшли рідні, бойові побратими, друзі та жителі громади.
У глибокій пошані схилили голови перед мужністю й відвагою Воїна-Героя, його щирим патріотизмом і відданістю українським цінностям.
Пам’ять про «Дзигу» назавжди залишиться в літописі нашої громади. І про його професіоналізм як співробітника Головного управління розвідки, і про його боротьбу з ворогом, і про його високі моральні риси – відчуття справедливості, обов’язку, честі та відкритості.
Голова Стрижавської територіальної громади Михайло Демченко висловив щирі співчуття рідним: «Сьогодні кожен житель нашої громади розділяє горе разом із Вами. Адже, Андрій сьогодні заклав цеглину нової сторінки України, яка обов'язково буде мати українську мову, пісню, культуру, освіту, церкву. Дякую, Вам дорогі батьки за зразкове виховання нашого Героя України, Героя громади. Я, дякую командирам, побратимам та усім ЗСУ, які сьогодні захищають нашу неньку Україну! Впевнений, перемога буде за нами. Вічна пам’ять і вічна Слава Андрію!».
Під час прощальної церемонії згадували теплими словами та висловили щирі співчуття рідним і близьким Андрія Дзигаленко тренер з ушу Олександр Бей та протоієрей отець Роман.
Коли росія 24 лютого увірвалась на територію нашої держави, Андрій без вагань пішов воювати на передову в той час, коли його донечці було лише 2,5 місяці. Він безстрашно боровся за незалежність та спокій українського народу. Андрія запам’ятали усі, кому пощастило бути із ним знайомим як справедливого, порядного, доброго воїна, котрий дбав про дітей на фронті, носив їм різні смаколики, підтримував друзів, підбадьорював жартами побратимів і рідних, щоб ніхто не сумував.
Андрій був військовим за покликом серця. Його втрата – невимовний біль для найрідніших: дружини, донечки, батьків й сестри.
Вічна й світла пам'ять Герою!
