На війні загинув Анатолій Музичко з села Переорки
Приходьте вшанувати живим коридором та провести в останню путь нашого захисника з Переорок Анатолія Музичка.
Завтра, 21 грудня, о 12:00 шикуємося від Переорської гімназії, далі по вулицях Шевченка та І. Франка до церкви. Там відбудеться заупокійна літургія у храмі Казанської ікони Божої Матері, потім – церемонія прощання.
Анатолій Музичко народився 1 червня 1970 року у с. Брицьке Липовецького району. Навчався у місцевій школі, закінчив 9 класів, а повну середню освіту отримав в селі Вахнівці. У 1988 році був призваний на військову службу. За професією був будівельником-каменярем.
З 2019 до 2020 року був добровольцем у 53 ОМБ ім. Якова Гандзюка у м. Гайсині. Брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф в Донецькій і Луганській областях. Забезпечував їхнє здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Був учасником бойових дій у зоні АТО. Мав звання молодшого сержанта.
На початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем у 456-ту бригаду транспортної авіації ім. Дмитра Майбороди, с. Гавришівка. Потім був переведений у 82 ОДШБ у м.Чернівці. Під час виконання військового обов’язку за Україну, її свободу та незалежність на полі бою в районі н.п. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області отримав осколкове поранення, що призвело до трагічної смерті. 16 грудня 2024 року серце бійця зупинилося назавжди.
Анатолій був надзвичайно люблячим, турботливим чоловіком, батьком, дідусем, який понад усе хотів якнайшвидше побачити і обійняти своїх онучок Каріну і Соломію. Любив Україну, свою родину, рідних та друзів. Був чесним, сміливим та майстром на всі руки – таким Анатолія Музичка назавжди запам’ятають близькі.
Щирі співчуття родині – дружині Вікторії, доньці Катерині, синові Віталію та двом онучкам.
Це спільний біль для всієї Стрижавської громади.
Світла й вічна пам’ять Герою!
