Загинув Герой із Сосонки — Вячеслав Задорожний
Наша громада в жалобі. Загинув Герой із Сосонки — Вячеслав Задорожний.
Приходьте вшанувати живим коридором та провести в останню путь нашого земляка.
У суботу, 11 січня, о 10:00 шикуємося у Сосонці від початку села по вул. Андрія Трофимчука, далі — до будинку, в якому виріс Герой, що по вул. Сташка, 11.
Об 11:00 пройде заупокійна літургія в храмі Архістратига Михаїла (вул. Прибережна). Там і відбудеться церемонія прощання.
Вячеслав Задорожний народився 20 грудня 1991 року у селі Сосонці. Навчався у місцевій школі, потім закінчив Вінницький фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну КНУБА. З дитинства любив різноманітну техніку, автомобілі, з чим і пов'язав своє життя — став приватним підприємцем, займався вантажними перевезеннями. Створив сім’ю з дружиною Тетяною, після одруження побудували сімейне гніздо в селі Вінницькі Хутори. До війни активно займався волонтерством.
У травні 2024 року був призваний до лав ЗСУ. Проходив навчання в Гайсинському районі Вінницької області. Ще там йому дали позивний «Квітка», адже Вячеслав любив дарувати квіти матері та дружині. Одного разу назбирав букет квітів дружині, залишив їх на вікні. Командир, побачивши букет, запитав у побратимів, хто захоплюється квітами. І відповідь була очевидною — Вячеслав. Так і отримав він свій позивний.
Служив у батальйоні «Вовки Да Вінчі» 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Був учасником бойових дій, старшим солдатом, стрільцем-снайпером механізованого відділення, механізованого взводу механізованої роти в/ч А4921. Воював на Покровському напрямку Донецької області.
Вячеслав загинув 5 січня 2025 року внаслідок штурмових дій противника, мужньо виконуючи військовий обов'язок в бою за Україну, її свободу та незалежність, поблизу н. п. Новоєлизаветівка Покровського району Донецької області. Після важкого поранення був у свідомості декілька годин, побратими намагалися врятувати життя захисника, але, на жаль, не встигли евакуювати для надання якісної медичної допомоги.
Він був найкращим сином, батьком, чоловіком, другом. Завжди піклувався, любив своїх рідних. Перебуваючи далеко від дому, там, де земля здригалася від куль та вибухів, знаходив можливість відправити своїй матері, дружині квіти кур'єром. Останні квіти від сина пані Наталя отримала 25 грудня 2024 року на Різдво Христове. Згадує, що він завжди їй дарував квіти та вазони. Цьогоріч чомусь всі вазони, подаровані Вячеславом, зів'янули, наче знак, який попереджав про біду.
Вячеслав назавжди залишиться в серцях рідних та близьких працьовитим, відданим своїй родині та країні, людиною, яка завжди усім допомагала.
На Героя вдома чекали дружина Тетяна, троє синів — Ростислав, Ярослав, Іван та донечка Діана, мама Наталя Дмитрівна, двоє братів та двоє сестер.
Розділяємо біль втрати усією громадою. Світла й вічна пам'ять Герою!
