Прощаємося з Героєм, земляком Максимом Ослюком
Завтра, 16 червня, о 9:00 у Медвідці приходьте вшанувати живим коридором і провести в останню земну путь загиблого земляка. Шикуємося зустріти кортеж з тілом Максима в Стрижавці о 8:40, Лаврівці — 8:45, далі стоїмо від початку села Медвідки по вул. Цетральній до будинку Героя (вул. Шевченка,1).
О 10:00 у храмі великомучениці Параскеви-П’ятниці с. Медвідки отець Микола служитиме чин відспівування за Героєм. Тут, на території храму, об 11:00 відбудеться церемонія прощання.
Максим Ослюк – медвідчанин, народився 11 червня 1999 року. Закінчив Медвідську школу, навчався у Гущинецькому вищому професійному училищі за спеціальністю «Тракторист-машиніст». Далі — служба в армії. Потім підписав контракт і пішов служити до війська. Максим воював у зоні АТО з 2019 по 2020 роки — Донецький та Луганський напрямки.
Він був молодшим сержантом, командиром 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини А 7400. Мав позивний «Сонік». Під час служби отримав два поранення: у зоні проведення АТО та під час повномасштабного вторгнення у 2024 році. Навіть на лікуванні не міг бути осторонь — рвався до своїх побратимів, розповідають рідні Максима. Повернувся до строю, бо серце його було на передовій захисту держави.
Веселий, комунікабельний, щирий, з дитинства захоплювався футболом, мав багато друзів, пригадують у селі про Максима. Добре навчався, був відмінником, володів англійською мовою, брав участь в олімпіадах. Сам обрав шлях військової служби, аби стати на захист України.
10 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі н. п. Новоіванівка Курської області рф, Максим загинув унаслідок мінометного обстрілу позицій. Отримав поранення, несумісні з життям. Тривалий час вважався безвісти зниклим. Тіло Героя було опізнане за результатами ДНК-експертизи.
Після довгих місяців болю та очікувань Максим повертається на щиті туди, де його чекали живим, любили і памʼятатимуть вічно. Йому назавжди залишилось 25 років.
Командир підрозділу згадував: «Максимом потрібно усім нам пишатися. Аби всі були, як він, то вже давно була б перемога».
Удома в Максима залишились мати Людмила Павлівна, батько Ігор Іванович, брат Вадим та сестра Ілона.
Щиро співчуваємо родині загиблого і близьким, розділяємо втрату всiєю громадою.
Вічна слава і пам’ять тобі, Максиме
