У Мізяківських Хуторах попрощалися з Віктором Івацком
17 липня 2025 року Стрижавська громада схилила голови в скорботі, віддаючи останню шану своєму землякові — захиснику України Віктору Івацку.
У 2023 році Віктор добровільно став до лав Збройних Сил України. Він проходив службу стрільцем-зенітником у складі 5-го зенітного кулеметного відділення 3-го зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметної роти військової частини А4920, що входить до 645-го окремого зенітного кулеметного батальйону.
Бойові побратими згадують Віктора як відповідального, щирого та мужнього воїна, надійного друга й товариша. Він мав велике серце, незламну силу духу та непохитну віру в перемогу. Разом із побратимами боронив українське небо, стоячи на варті безпеки рідної землі.
На прощання з Героєм прийшли рідні, друзі, побратими, представники влади та небайдужі мешканці громади. Люди утворили живий коридор пошани, проводжаючи Віктора в останню путь зі сльозами вдячності та болю в очах.
Заступниця голови Стрижавської громади Світлана Лендя висловила щирі співчуття родині загиблого: «Тільки світлий спомин може бути сильнішим за смерть. Ми зобов’язані зберегти пам’ять про Віктора — як і про кожного нашого Героя. Вони віддали свої життя, аби ми могли жити. Це жертовність, яку ми ніколи не забудемо».
Староста Мізяківсько-Хутірського старостинського округу Людмила Панасюк згадала перші дні повномасштабного вторгнення: «Пам’ятаю, як у перші дні війни, коли формувалася територіальна оборона, Віктор разом із братом В’ячеславом прийшли з впевненістю та чітким розумінням, що мусять стати на захист наших дітей, громади, країни. Він був людиною, яка хотіла захищати, допомагати, творити. Саме завдяки таким, як Віктор, ми маємо змогу сьогодні жити, працювати, любити й мріяти».
Представник районного територіального центру комплектування Григорій Ходаківський відзначив відданість Віктора своїй справі: «Такі бійці, як Віктор Івацко, стоять до останнього. Їхня вірність присязі, Україні, своїм побратимам — це приклад для всіх. Ми сумуємо, але водночас гордимося, що мали честь знати такого мужнього воїна».
Пам’ять про Віктора Івацка — про його безмежну любов до України, силу характеру та відданість обов’язку — назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, і в історії всієї громади.
Спочивай з миром, наш Герою.
Вічна слава! Світла пам’ять!
