Приходьте попрощатися із захисником Анатолієм Рахмановим
Важка втрата у нашій громаді. Обірвалося життя захисника Анатолія Рахманова з села Лаврівки.
Прощання з Анатолієм відбудеться 10 лютого, у вівторок:
08:00 — поминальне богослужіння проведе пастер Петро у прощальній залі «Реквієм» (вул. Батозька, 12, м. Вінниця).
О 07:30 — автобус чекатиме людей у селі Лаврівці за адресою: вул. Б. Хмельницького, 77.
09:30 — живий коридор: шикуємося від початку села Лаврівки та рухаємося вулицею Незалежності, далі — вулицею Богдана Хмельницького до будинку загиблого.
10:00 — церемонія прощання в центрі села біля пам’ятника.
Після цього — поховання на місцевому кладовищі.
Анатолій Рахманов народився в селі Лісовому Барського району, де закінчив місцеву школу. Навчався у будівельному училищі та здобув професію штукатура. Потім проходив строкову військову службу.
У мирному житті працював на будівництвах у місті Києві, певний час — на підприємстві «Полімер». Останнім місцем роботи було ТОВ «Вигідна покупка».
2005 року разом із дружиною Людмилою придбали будинок у селі Лаврівці та понад 20 років проживали в Стрижавській громаді.
Анатолій та його дружина усього в житті досягали власною працею, підтримували одне одного та створили міцну, дружну сім’ю. Виховали двох синів.
З липня 2023 року Анатолій мужньо захищав нас із вами. Він воював у Харківській, Донецькій та Запорізькій областях, був учасником бойових дій, проходив службу сапером. Був старшим водієм першого мотопіхотного відділення другого мотопіхотного взводу третьої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А4860. Двічі зазнавав поранень. Під час виконання бойового завдання на Курському напрямку вважався безвісти зниклим. Згодом був знайдений після отриманого осколкового поранення та з лікарні зателефонував дружині. Після лікування повернувся до військової служби.
На жаль, 1 лютого 2026 року, серце нашого захисника зупинилося назавжди.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям та всім, хто знав Анатолія Рахманова.
Удома у нього залишилися дружина Людмила та сини Богдан і Артем.
Світла й вічна пам’ять Анатолію. Його ім’я назавжди залишиться в історії нашої громади та в серцях усіх, хто його знав.
